Шерлок Холмс і доктор Ватсон йдуть по вулиці.

Холмс говорить:

— Слухайте, Ватсоне! За цим рогом вас зараз битимуть!

— Ну, Холмсе! Я завжди приголомшувався вашій логіці, але цього разу... Як ви можете знати, не бачивши, що там за рогом...

Зайшли за будинок. Там стоять амбали з кастетами. Кидаються на Ватсона, починають його бити.

Дивом вирвавшись, Ватсон втікає. Скоро його наздогнав Холмс.

— Слухайте, Холмсе! Як же ви все-таки здогадалися?

— Елементарно, Ватсоне! Я тут вчора у вашому костюмі вимахувався.

Шерлок Холмс з доктором Ватсоном лежать вночі в наметі. Шерлок:

— Ватсоне, що Вам говорять ці зірки?

— Холмсе, Марс увійшов в знак Скорпіона — завтра буде відмінна погода!

— Ні, Ватсоне. У нас намет украли!

— Ватсоне, ваш паспорт — фальшивий!

— Але як ви це визначили, Холмс?!

— Ви там на фото гарні.

— Холмсе, а як ви думаєте?

— То це ж елементарно, Ватсоне!

— Ватсоне! Ви з’їли дві палки докторської ковбаси?!

— Так, Холмсе... Але як ви здогадались?! Це через те, що я доктор?

— Ні, Ватсоне! Це через те, що вас ковбасить.

— Скажіть, Холмсе, як можна відрізнити гумову жінку від звичайної?

— Це ж елементарно, Ватсоне. В звичайної, якщо натиснути їй на грудь, друга — не збільшується.

— Я вам телефоную з Ієрусалиму, Холмсе. Відпочивали разом із тещею, й вона нагло померла.

— Моє співчуття, Ватсоне. Я знаю, ви з нею були не в найкращих стосунках, але попри те...

— Холмсе, я хочу спитати вашої поради. Якщо її ховати в Англії, то тільки за перевезення тіла доведеться заплатити три тисячі фунтів. А за похорони на місці беруть лише п’ятсот.

— Везіть її в Англію. Там, де ви тепер, одного разу був випадок. Похоронили, а через три дні покійник воскрес. Вам це потрібно, Ватсоне?

Шерлок Холмс:

— Ватсоне, я бачу, ви перехвилювались сьогодні зранку...

— Блискуче, Холмсе! Це знову ваш дедуктивний метод?

— Гм... Ви забули надягти штани, Ватсоне!

— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?

— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.

— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?

— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.

— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?

— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.

— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.

Й Холмс пішов до своєї кімнати.

"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.

— Черевик, Ватсоне, — сказав якось Холмс, вертячи в руках темно-коричневий черевик і уважно роздивляючись його через лупу, — що ми можемо сказати про власника цього черевика?

— М-м... — невпевнено протягнув Ватсон.

— Це худий чоловік, палить люльку, інколи робить хімічні досліди й грає на скрипці...

— Але Холмсе! — вигукнув Ватсон. — Це ж ваш черевик!

— Ну й що? — незворушно відрізав детектив. — Коли напохваті нема нічого іншого, тренувати дедуктивні здібності можна навіть на власному черевику!