Анекдоти на тему "Чорний гумор"

Директор авіакомпанії відчитує командира корабля:

— Я б хотів, щоб ви надалі вибирали слова, коли звертаєтеся до пасажирів літака.

— А що сталося?

— Днями, заходивши на посадку, ви сказали пасажирам в мікрофон: "Перш ніж ми приземлимося, я хотів би скористатися нагодою і попрощатися зі всіма!"

Залізнична катастрофа. З рейок зійшов спецпотяг із депутатами. Рятувальники, які прибули на місце трагедії, виявили, що місцеві мешканці встигли похоронити всіх.

– Що, геть усі загинули?

– Ну, декотрі, правда, намагались переконати нас, що живі, та ж ви знаєте цих політиків – вони завжди брешуть.

Жінка викликала сантехника, бо забився унітаз. Сантехник охопив вантузом унітаз і з відповідним звуком усмоктав, а потім вилив усе на підлогу. В калюжі лежить скарлючена дівчинка. Сантехник, показуючи на неї пальцем, каже:

— Ось він — засміток.

Дівчинка, постогнуючи, відповідає:

— Я не засміток, я пісяла поверхом нижче!

Кволенький такий чоловічок іде темною вулицею. Раптом дорогу йому перегороджує зграя хуліганів із кастетами, ломами, ланцюгами.

— Мужик, бабло давай...

— Стривайте, хлопці, а вас багато?

— Ну, шестеро... ти це, бабло давай, старий.

— Чекайте, я стара хвора людина, битись не вмію... сьомий чи восьмий бува не приєднається?

— А тобі яка, в дупу, різниця. Хоч шість, хоч сім, однаково бити будем, гроші давай...

— Ну, будь ласка, прошу вас, скажіть старій хворій людині, вас шестеро?

— От, лайно, дістав: так, шестеро нас, шестеро, давай бабло, однак поб’ємо...

Мужик, дістаючи пістолет з-поза пазухи:

— Тьху ти... і на цей раз пощастило...

Іде жінка по цвинтарю й тремтить, і раптом до неї підходить чоловік:

— Жіночко, а чому ви тремтите?

— По цвинтарю йти боюся.

— Нумо я вас доведу.

— Так, будь ласка.

Обійняв він її і веде. А потім запитує:

— А чому ви боїтесь по цвинтарю йти?

— Мерців боюсь.

— А чого нас боятися?

Ведмедик пристає до тата — бурого ведмедя:

— Тату, ну тату, покажи ляльковий театр!

Ведмідь-тато:

— Спи, пізно вже.

— Тату, ну покажи ляльковий театр!

Ведмідь йде в кут барлогу, дістає два людські черепи, одягає їх на передні лапи і говорить:

— (перший череп) Петровичу, а тут ведмеді водяться?

— (другий) Та звідки тут ведмеді?