Льотчик-винищувач має йти на пенсію.

Жінка канючить:

— Ти двадцять років обіцяв прокатати мене на винищувачі... Ти обіцяв!

Чоловікові набридло, приходить він до командира ескадрильї і каже:

— Командире, така ситуація... Жінка просить — покатай її й покатай...

Командир відповідає:

— Ну, що ж, бойова подруга, дітей понароджувала, котлети там, таке інше, на ось тобі палива на дві години й повітряний коридор. Катай!

Сідають у літак, і дві години льотчик виробляє вищий пілотаж. Заходячи на посадку, просить підігнати до злітної смуги "швидку".

Вивантажують дружину з кабіни, та напівпритомна, забльована, ну, грубо кажучи, як лантух із лайном...

Льотчик-чоловік схиляється до неї й ніжно так промовляє:

— Ну що, потрахаємось чи до театру сходимо?!

Що буде якщо гумову жінку вивернути навиворіт? — гумовий мужчина із сигаретою.

Батько кричить:

— А мені все одно, що тобі вже 18 років! З таким макіяжем і в такій короткій спідниці ти на танці не підеш! Чуєш мене, Миколо?!

— Ну і де ти був?

— Пив з друзями.

— А чому жіночими парфумами пахне?

— Від тебе взагалі 10 років пахне жіночими парфумами, я тобі хоч слово сказав?

На похоронах чоловіка чарівна молода вдова безпорадна. Її все підтримує під руку молодий чоловік — дальній родич покійного. Ближче до ночі вони опиняються в одному ліжку, але вдова ніяково опирається:

— Ну як же, адже траур?

— А ми будемо повільно й жалібно!

Ось дивлюсь я на тебе і думаю: "Чи ще випити, чи ти вже мені подобаєшся?".

Дружина — чоловікові:

— Ти любиш футбол більше за мене!

— Зате я тебе люблю більше за баскетбол і волейбол!

Вирішив чоловік вдавитися: життя — лайно, жінка загризла, грошей немає. Поставив дзиґлика, начепив намилену мотузку — аж глянь! бачить на антресолях недопалок. Думає, ну що ж — давай-но покурю перед смертю. Зліз, запалив, покурив...

Робити більше нічого. Знову лізе не дзиґлика, тільки-но накидати зашморг на шию — бачить — недопита пляшка горілки в кутку заникалась. Що ж — раз так, то можна ще й сто грамів перед смертю випити. Злізає, наливає, випиває... Посидів трохи, налив другу чарку, подумав і каже:

— Хм, а життя ж то — налагоджується!

Тільки справжній джентльмен поступиться місцем жінці, щоб потім всю дорогу зверху дивитися на її декольте.

— Візьми мене!

— Куди?

— Куди хочеш.

— Нууу... не знаааю, ти ж сама казала що риболовлю терпіти не можеш.