Дружина говорить чоловікові:

— Вечеря скоро буде готова. Потім я покупаю дітей, вкладу їх спати, пришию гудзики до твоєї сорочки, і тоді можна буде піти в кіно.

— Добре, а коли ти сходиш за квитками?

Бар. Напівтемрява. Тихо працює телевізор. Йде реклама жіночих прокладок:

— Це єдині прокладки, що дихають!

Чоловік, насилу відриваючись від склянки:

— Господи, чим же вони дихають, бідні...

Хлопець підходить до дівчини:

— Здрастуйте, хочете я вам розповім про андронний коллайдер?

— Може спочатку познайомимося?

— Добре, мене звуть Андрон.

Приходить чоловік у зоомагазин:

— Маєте щось таке, щоб уміло розмовляти?

— Так! Говірна стонога.

Приходить додому, нагодував її й каже:

— Гуляти підемо? — Та мовчить.

— Гуляти йдемо чи ні?! — знову мовчить.

Чоловік розгнівано кричить:

— Шахраї! Надурили! Яка ж ти в ката говірна стонога?!

— Тихо, блін. Я взуваюсь.

Жінка: Я подаю на розлучення!

Чоловік: Я обома рогами за!

Приходжу вчора додому, чоловік сидить на дивані, узявшись руками за голову, і в очах такий розпач... Мені аж на душі похололо. Відразу думки лізуть у голову: зрадив? Дідусь помер? Обікрали? Підхожу до нього, сама ледь дихаю, запитую, що, рідний, трапилось? Він кладе голову мені на плече й бурмоче присмертним голосом: "Мене на танках зламали й облікову віджали". Танки! Та мені все життя перед очима промайнуло!

Чоловік зробив дружині сюрприз — наварив картоплі.

— А чого це від картоплі, що ти наварив, самогоном тхне? — питає жінка, принюхуючись. Чоловік мовчки відступив два кроки:

— А тепер?

— Люба, я читав, що жінки і чоловіки мають однакові права.

— Не розводь теревені, ти не в парламенті. Прасуй далі!

Чоловіки! Любіть своїх жінок, бо любити чужих — виходить набагато дорожче.

— Чи правда, що Зеник помер?

— Так. Все що мав, лишив дитячому будинку.

— І багато лишив?

— П’ятьох дітей.