Помирає дружина.

— Ваню, скажи, а ти одружишся після моєї смерті?

— Ні, Машо, що ти, я не одружусь!

— Але чому? Ти ж іще чоловік хоч куди!

— Тому що, люба, кращу за тебе я не знайду... А таку я не хочу.

Ревнива дружина — чоловікові:

— Зараз же покажи цей лист. За почерком видно, що він від жінки. І взагалі, чого це ти так зблід, читаючи його?

— Візьми, люба, це звіт із твого сапону краси.

Чоловік і дружина довго і вперто сперечались. Нарешті чоловік здався:

— Добре! Хай буде по-твоєму!

Дружина:

— Пізно! Я передумала!

—Любий, ти хоча б сказав мені перед сном щось добре, сердечне... Хоча б "моя кохана".

— Моя кохана.

— Скажи ще: "Моя найдорожча!"

— Моя найдорожча.

— А тепер вигадай щось сам!

— На добраніч!

Чоловік — дружині:

— Люба, ти знаєш, коли я вранці поголюсь, почуваюсь на десять років молодшим.

— Та невже? А чи не міг би ти тоді голитись увечері?

Ніч. Чоловіка вдома немає, дружина в істериці. Раптом дзвінок у двері, дружина відчиняє, а там чоловік із посмішкою, квітами і тортиком.

— Любий, що це з тобою? Це мені?

— Тобі, люба, тобі. Пішли в спальню?

— Так одразу? Ти давай чайок із тортиком, а я поки що квіти поставлю.

— Потім, усе потім! Пішли в спальню!

— Любий, я...

— Пішли ж, ну...

— Ну не можу я, розумієш, у мене критичні дні!

— Та що ви всі, змовились, чи що?!

— Я вчора пішов на нудистський пляж, так у мене щелепа до колін відвисла.

— Що, так здивувався?

— Ні, так прикривався.

— Привіт, Толяне! Де ти так засмаг?

— На нудистському пляжі.

— А чому кола білі навколо очей?

— Від бінокля.

Хлопець і дівчина після бурхливої ночі. Хлопець збирається йти і раптом біля виходу бачить фотокартку чоловіка.

— Люба, хто він?

— Давай не будемо про це.

— Я ж тебе так кохаю, довірся мені, я все зрозумію.

— Ну гаразд, це я в минулому...

— Шрами прикрашають чоловіка.

— Ти пропонуєш побитись?

— Ні, я пропоную поголитись.