Анекдоти на тему "Чоловіки"
Розмова в чаті з колишньою. Вона:
— Ти палити кинув?
— Так.
— А пити?
— Кинув.
— А спати з жінками?
— Ні, спати з жінками не кинув.
— А я думала тобі гумову ляльку подарувати!
— Ні-і, не треба до мене повертатися!
Смс:
— Привіт, кицюню! Як щодо того, щоб зустрітися? Я куплю пляшку вина, квартира повністю в нашому розпорядженні.
— Приваблива пропозиція. Тільки Каті вдома немає. Це її тато. Краще півасіка візьми. Я скоро буду. Муур.
Мужик на "Запорожці" в'їжджає ззаду в "Мерс".
"А-а, помирати так з музикою", — думає, вискакує з машини, хапає лом і давай мочити "Мерс" як попало.
Двоє братків вистрибують з "Мерса" і тікають. Один іншому каже:
— А прикинь, що було б, якби ми в нього в'їхали!
Один священик заглянув якось у бар і був дуже розлючений, побачивши там чимало своїх парафіян. Він вишикував їх і організовано повів у церкву.
Потім він урочисто промовив:
— Хто хоче потрапити до раю, станьте ліворуч від мене.
Усі стали зліва, окрім одного чоловіка, який не хотів зрушити з місця.
Священик люто поглянув на нього й запитав:
— А ти що, не хочеш іти на небеса?
— Ні, — відповів чоловік.
— Ти хочеш сказати, що стоятимеш там і не бажаєш потрапити до раю після смерті?
— Звичайно, я хочу потрапити до раю після смерті. Але я думав, що ви йдете прямо зараз!
Приходить бізнесмен додому. Дружина:
— Вечеряти будеш?
— А що є?
— Ну, омари, ікра, вино бургундське...
— Боже, як картопельки відвареної хочеться, з оселедцем!
— А ти заробляй як всі мужики, і буде тобі картопля з оселедцем!
Кореспондент газети питає старого чоловіка:
– Ви тридцять років працювали пожежником, після пенсії рятували людей самі. Ви не боітеся за своє життя, адже Ви забігаєте у будинки, охоплені полум’ям, і виносите звідти людей?
– Ні, я абсолютно не боюся за своє життя. Я проживу ще довго.
– Чому Ви так у цьому впевнені?
– На мені висить кредит ще на 20 років.
— О, Степане! Як поживаєш?
— Як і всі.
— Як там твоя Настя?
— Настя — як Настя...
— А пам’ятаєш, хто тебе з нею познайомив?
— Звичайно. Але я на тебе зла не тримаю...
— Ти мене любиш? — молода дружина ніжно запитує свого чоловіка, що копирсається виделкою в тарілці.
— Люба, — м’яко відповідає той, — ти повертаєшся до цього питання щоранку, хоча ми це з’ясували ще до одруження. Ти краще б хоч раз за весь медовий місяць спитала б мене, чи люблю я макарони.
Сидячи на задньому сидінні таксі, монашка зауважила, що водій поглядає на неї.
— Не хочу вас образити, — сказав він, — але я завжди мріяв поцілуватися з монашкою.
— Ну гаразд, — відповіла вона. — Але тільки, якщо ви — католик і не одружений.
Водій сказав, що так воно і є, і тоді монашка поцілувала його в губи довгим і пристрасним поцілунком. Чоловік прийшов в екстаз, але потім заплакав.
— У чому справа? — запитала монашка.
— Вибачте мене сестро, але я згрішив. Я збрехав Вам: я — одружений, і я — єврей.
— Та нічого страшного! Мене звуть Валєра, і я їду на маскарад...
– Чому ти розвелася з чоловіком?
– Він ставився до мене, як до собаки.
– У якому сенсі?
– Вимагав від мене вірності!