Сидять чоловіки в лазні. Дзвонить мобілка, один взяв трубку і відповідає:

— Так, люба, що ти хотіла? Шубу?! Звісно можна! Знаєш де гроші лежать. Ще чобітки? Та будь ласка! Сумочку? Та купуй!

Вимикає телефон і говорить:

— Пацани, чий телефон?

Фрази, за які ще років двадцять тому можна було потрапити в божевільню:

– Я буду в лісі, але ти мені зателефонуй.

– У мене вже рука замерзла з тобою розмовляти.

– Блін, не можу війти в пошту.

– Я тобі листа десять хвилин тому надіслав, ти отримав?

– Скинь мені фото на мило.

– Я другу світову за німців пройшов.

– Я не можу з тобою говорити, ти весь час зникаєш.

– Та там лише якихось двісті гігів.

Служба невідкладної психологічної допомоги. Глибока ніч. Спливає п’ята година телефонної консультації у зв’язку з родинними проблемами клієнта.

Консультант:

— Скажіть, а про самогубство ви ніколи не думали?

— Ні, що ви, боронь Боже!

— А ви подумайте, подумайте...

Донька телефонує до матері й скаржиться:

— Мамо, цей невдячний чоловік знову не хоче їсти гречку!

— Доню, а ти розповіси йому, як ти старалась, коли її варила!

— Ой, то її ще й варити треба?!

Дзвонять чоловікові під Новий рік. Він трубку знімає:

— Так. Дякую, і вас також. Дякую, і вам того ж. Дякую, і вас туди ж.

Новий рік:

— Треба зателефонувати мамі, сказати, де я:

— Алло, мамо, де я?

Телефонують на біржу праці з будівельної контори:

— Нам потрібний маляр.

— Малярів немає, є гінеколог.

— Та нам взагалі маляр потрібний...

— Ну, він і малярем може, йому просто дуже грошей треба.

Узяли того гінеколога на роботу, а за день знову телефонують:

— Пришліть нам, будь ласка, ще двох гінекологів.

— А навіщо вам ще двоє?

— Та розумієте, ми вчора прийшли на об’єкт, а двері зачинені, то нам ваш гінеколог за дві години всю квартиру через замкову щілину шпалерами обклеїв.

— Скоро пологи. Моторошно. Руки трясуться. Спина від поту мокра. Ноги як ватні.

— А дружина сидить спокійно в телефон грає...

— Жах! Відкриваю одну пляшку, а там приз — телефон. Відкрив другу — телевізор; третю — поїздка на Мальдіви!

— І що ж в цьому поганого?

— Так я ж пива хотів!

— Алло! Світлано Петрівно, добрий вечір.

— Привіт, Максиме. Тобі, мабуть, Катя потрібна? На жаль, вона зараз не може взяти слухавку, вона у ванні.

— Так, я знаю... Принесіть нам сюди рушник, будь ласка!