— Твоя дружина ощадлива?

— Іноді. На іменинах, коли їй стукнуло сорок, вона встромила у святковий торт усього двадцять шість свічок.

Вона:

— Якби я умерла, то ти напевно знайшов би собі таку саму другу, як я.

Він:

— О, того не кажи! Можу тобі присягнути, що такої не шукав би.

Юна дружина відчинила двері вся в сльозах.

— Мене образили. Мене образила твоя мати.

— Мати? — здивувався чоловік. — Адже вона за сотні километрів звідси.

— Ну то й що? Вранці прибув від неї лист для тебе, і я розпечатала конверт.

Чоловік прочитав листа, погляд його спохмурнів.

— Але де ж тут образа?

— У приписці. Там сказано: "Дорога Ганно, не забудь віддати листа Андрію"

Страшно ревнива дружина чоловікові:

— Зараз же покажи цей лист. По почерку видно, що воно від жінки.

Та й потім, чого це ти так спітнів, читаючи його?

— Візьми, дорога, це рахунок із твого салону краси...

— Діду, дах тече!

Дід:

— Воно мені треба? Воно моє?

Баба переписала хату на діда і знову своє:

— Діду, дах тече!

Дід:

— Воно тобі треба? Воно твоє?

— А як ви живете з вашим чоловіком?

— Ой, знаєте, чудово: він вішає мені локшину на вуха, а я акуратно намотую її йому на роги...

— Тату, а чому мене всі називають Достоєвським? Тату, ну чому мене всі називають Достоєвським? Ну тату, ну чому мене всі називають Достоєвським? Тату, ну чому мене всі називають Достоєвським?

— Тому що ти всіх дістаєш!

У єврея померла дружина. Прийшов він до редакції міської газети, аби написати некролог. Вирішив зекономити і написав: "Сара померла". Жінка, яка приймала оголошення, пожаліла його, вирішила допомогти і каже:

— Я дозволяю вам додати ще два слова безкоштовно.

Єврей, подумавши, виправив: "Сара померла. Продам шафу".

— У мене горе, — каже одна подруга іншій. — Мій чоловік, позіхаючи, знову вивихнув щелепу.

— Що ж ти йому цього разу розповідала?

— Твоя дружина така ж чарівна, як і раніше? — запитує один чоловік в іншого.

— Так, тільки тепер це забирає в неї на дві години більше.