— Люба моя, а чому ти робиш фрикадельки різного розміру?

— Але ти ж просив урізноманітнити наш святковий стіл...

Молода дружина чоловікові:

— Я змушена засмутити тебе, коханий. Мої кулінарні здібності поки що мінімальні. Я вмію добре готувати лише новорічний торт і рибу.

— Розумію, люба. Нічого страшного, з часом навчишся. Тільки скажи, будь ласка, те, що ти приготувала, — це торт чи риба?

Підходить син до мами:

— Мам, а можна я буду дружити з Оленкою?

— Ой ні, синку, у неї це, як його, дзеркальце розбите...

Малий в сльозах до тата:

— Таку, тату, мама мені не дозволяє дружити з Оленкою — каже, що у неї дзеркальце розбите...

— Та коли я брав заміж твою маму, то у неї не лише дзеркальце розбите було, а ще і рама серйозно розхитана!

— У газетах пишуть, що не Сході можна жінку обміняти на коня. Правда, ти б цього не зробив? — питає жінка чоловіка.

— Ні в якому разі! Я обміняв би тебе принаймні на автомашину.

Чоловік повертається з відрядження і знаходить на столику сигару.

— Звідки вона? Дружина мовчить.

— Останній раз питаю: звідки сигара?

— Та з Гавани, бовдуре, — голос з шафи.

Застукав я, якось, свою дружину з коханцем... На смерть.

Чого це Петро вчора так кричав на дружину?

— Вона не хотіла казати, на що потратила гроші.

— А чого сьогодні ще дужче?

— Бо сьогодні вже сказала.

— Лікарю, що б я не робив, я все повторюю по 10 разів, 10 разів, 10 разів, 10 разів... Я жахливо себе почуваю, почуваю, почуваю, почуваю... Але дружина задоволена, задоволена, задоволена, задоволена...

Чоловік повертається з роботи, жінка зустрічає його на вулиці:

— Ой, Марійко, ти? А я тебе і не впізнав!

— Багатою, значить, буду. Зарплату давай!

— Мамо, ти мене кликала?

— Ні.

— Тато, ти мене не кликав?

— Ні.

— Діду, бабо, а ви мене не кликали?

— Ні.

— Добре, сформулюємо питання по-іншому: "Ми сьогодні, взагалі-то, жерти будем?!"