— Дозвольте мені сьогодні піти з роботи раніше, Семене Семеновичу. Дружина хоче піти зі мною за покупками.

— У жодному разі — ні! Сидіть і працюйте!

— Дуже дякую, Семене Семеновичу!

Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Ранком бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив – то увечері ховалася вже бабуся.

Зустрічаються два сусіди.

— Слухай, поясни, чому твоя теща вечорами так кричить?

— Я їй ноги мию.

— Я своїй теж, але моя задоволена.

— Так? Чудово... А що потім?

— Рушником витираю.

— А я викручую...

— Василю, дружина чистить твій костюм?

— Не весь, тільки кишені.

Лікар приходить до хворого малого. Бачить: його молодша сестричка бігає по підлозі босяка.

— А ну, красуню, надягни капці, щоби й ти не захворіла.

Коли лікар пішов, мати помічає, що дівчинка все ще бігає босяка.

— Ти чула, що лікар сказав?

— Так, він сказав, що я красуня.

Пам’ятник на одеському цвинтарі.

На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:

"ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ"

І трохи нижче — маленькими літерами:

"Своїй дружині — Сарі".

Дружина миє підлогу, чоловік з газетою сидить в кріслі. Дружина звертається до нього:

— Підніми ноги, я витру підлогу.

— Без моєї допомоги навіть підлоги вимити не можеш!

— Бабусю, навіщо ти одягаєш окуляри? — запитує онука.

— Хочу вишивати.

— Одягни й мені. Я теж кочу вишивати.

— Коханий, — шепче вона, — ти будеш любити мене після весілля?

— Аякже! Я завжди любив заміжніх жінок.

— Отче, вчора моя дружина приходила до вас сповідатися... Скажіть, вона мені не зраджує?

— Це таємниця сповіді, олень ти наш, так що заспокойся і йди з миром!