Все ж існує шлюб, який може зробити чоловіка щасливим, — це заміжжя його дочки.

— Мамо, можна ми пограємось в маму і тата?

— Можна, лише посудом не кидайтеся один в одного!

У жінки помер чоловік. Вона пішла на спіритичний сеанс, переговорити з духом чоловіка:

— Як тобі там?

— Все добре, не турбуйся.

— Тобі там краще, ніж зі мною?

— Так, набагато краще.

Дружина ображено:

— Так, звичайно: рай є рай...

— Який рай?! Я в пеклі!

— Дружина мене вже дістала! Цілими днями — одне й те ж: "Дай грошей! Дай грошей!"

— А навіщо їй стільки?

— Не знаю. Я ще жодного разу не давав.

Дружина чоловікові:

– У мене для тебе дві новини: добра і погана.

– Ну і які ж?

– Я від тебе йду.

– А погана яка?

— Це, бабусю, палка. Я нею собі селфі роблю.

— Агов, сором який! Заміж тобі, внучко, треба, заміж!

Викладач йде похмурий. Колега:

— Що трапилося?

— Дружина з дому вигнала.

— За що?

— Після сексу з нею ляпнув "Давай заліковку".

Прибігає чоловік додому:

— Дружино, збирайся! Я з цирком контракт уклав, будемо з тобою виступати!

— Та ти що! Ми ж нічого не вміємо!

— А ми будемо показувати статевий акт на арені! Що отут уміти? Успіх забезпечений!

— Ну добре, тільки зачекай, я зараз за сусідом збігаю, щоб він з нами пішов.

— А він нам навіщо?

— А якщо тебе на біс викличуть, а ти не зможеш?

Чоловік напідпитку приходить додому.

— Де ти був?! Я всю ніч не стулила очей! — накидається на нього дружина.

Чоловік втомлено:

— А ти думаєш, я спав?

Жінка зайшла в офіс служби соціального забезпечення, ведучи за собою 15 дітей.

— Ого! — вигукнула службовець. — Це всі ваші?

— Так, вони всі мої, — зітхає мамуня, яка чує це питання вже всоте. Вона каже:

— Сідай, Васю.

І діти займають місця.

— Отже, — каже службовець, — мені треба вас зареєструвати. Назвіть, будь ласка, імена дітей.

— Тут все просто, — відповідає мама. — Хлопчиків звати Василь, а дівчаток — Василіса.

Не вірячи своїм вухам, робітниця перепитує:

— Ви серйозно? Вони всі Васі?

— Так, і це дуже полегшує мені життя. Зрання я кричу їм "Вася!", і вони прокидаються. Коли час обідати, я також кричу "Вася!", і вони все приходять. Коли я роблю зауваження, вони всі припиняють дуріти. По-моєму, це пречудова ідея!

Соціальна робітниця, не поділяючи маминого ентузіазму, наморщила лоба й запитала:

— А якщо вам треба покликати лише одну дитину, а не всіх зразу?

— Ну, тоді я кличу їх за прізвищем.