Дід в автобусі звертається до молодого пасажира:

— Синку, як тобі не соромно, поступися місцем он тій бабусі!

— Це моя теща.

— Так віддай їй мішок з картоплею, не тримай його на колінах, тобі ж незручно!

— Скажіть, куме, що означає вираз "сімейне вогнище"?

— Це таке вогнеще, на якому жінка все житя шкварить чоловіка.

Теща:

— Скажіть, а що ви подумали, коли вперше побачили мою доньку?

Зять:

— Я подумав: "О, яка, мабуть, в неї чарівна мама! .."

Жінка прокидається вночі й бачить, що чоловіка немає в ліжку. Вона надягає халат і йде його шукати. Находить на кухні – він просто сидів із замисленим виглядом, дивився на стіну й пив каву. Жінка побачила, як він витирає сльозу, й запитала:

— Що сталося, дорогий?

— Пам’ятаєш 20 років тому, коли ми почали зустрічатися, то нам було лише по 16?

— Пам’ятаю.

— А пам’ятаєш, коли твій батько впіймав нас у машині? Ми тоді кохались на задньому сидінні.

— Звичайно пам’ятаю, дорогий.

— А ти пам’ятаєш, коли він приставив мені пістолет до голови й сказав: або я на тобі одружуся, або сідаю в тюрму на 20 років?

— Пам’ятаю.

Чоловік, знову витираючи сльозу:

— А сьогодні я би вийшов...

Вовочка приносить з дитячого садка чужу машинку.

Батько його запитує:

— Звідки у тебе ця машинка?

— А... Це ми з Лесем Сидорчуком помінялися.

— Лесь дав тобі машинку, а ти що йому дав?

Вовочка, подумавши, відповідає:

— По шиї...

Пішов раз мужик свиню колоти. Заходить у повітку, а свиня зрозуміла все, забилася в куток і вищить на все село. Дружина почула, стало свиню шкода, ну й вирішила сьогодні не колоти — дати ще день пожити.

Наступного дня — та ж історія.

У таких походах із ножем туди-сюди минув тиждень.

Знову мужик іде в повітку — а звідти анічичирк.

Виходить до жінки: "Ну що, добилася свого?! Свиня повісилася..."

— Доню! Цей же хлопець косоокий, кульгавий і лисий, не виходь за нього!

— А мені красень і не потрібний!

— Та я не про те: пошкодуй його, йому й так від життя дісталось.

— Чому ви вдарили дружину молотком?

— Кожна людина – коваль свого щастя!

Я б брехав значно менше, якби дружина ставила менше питань.

Коли потяг, що віз подружжя на курорт, рушив зі станції, дружина зітхнула і сказала чоловікові:

— Ох, якби тут було піаніно!

— Що за дурниці тобі лізуть у голову?

— Знаєш, на піаніно я залишила наші путівки в санаторій...