Жіночий гуртожиток. Одна дівчина лагодиться на побачення. Дві інші їй допомагають.

Одна (з тих двох) каже:

— А може 50 грам? Для сміливості!

Інша, метикуючи:

— Чи таки 100 — для дурі?

Розмова у художньму ВУЗі:

— Пензлі взяв?

— Взяв.

— Фарби взяв?

— Взяв.

— Палітру взяв?

— Я взяв по 2 літри, по одному буде замало.

Іспит на юридичному факультеті. Екзаменатор:

— Відповідно до законодавства, нотаріально завірена копія має право оригіналу. Чи можете ви привести випадок, коли ця норма не діє?

— Ну наприклад, якщо йдеться про нотаріально завіреній копії стодолларової купюри.

Будь ласка, не виганяйте студентів з Гарварда. Дайте їм доучитися! А то вони потім Wіndоws роблять.

Викладач в інституті питає студентів:

— Яка жінка була першим льотчиком?

Голос з задньої парти:

— Баба Яга.

Абітурієнт приходить із першого іспиту, батьки кидаються до нього:

— Ну, як іспит?

— Нічого, тільки екзаменатор попався якийсь набожний, щораз, коли я щось казав, він піднімав очі до стелі й повторював: "Боже мій!".

— Кажуть, синок наших сусідів ледве закінчив медичний інститут.

— Неправда! Він гарно вчився. Бо чого б тоді його брали до аспірантури?

— Того й брали. Щоб людей не калічив!

Допоможу схуднути! Беру на себе ваші обіди й вечері. Студент Петренко.

Іде іспит на кшталт тесту з питаннями, на які треба відповідати "так" або "ні". Один зі студентів підкидає монетку й записує результати. Викладач собі й думає: "Ну, цей першим закінчить." Іспит закінчився, інші студенти вже написали й пішли, а цей усе сидить і монетку підкидає.

Викладачеві це набридло, він підходить і запитує:

— Ну що, відповів на питання?

— Так.

— А що ж тоді робиш?

— Перевіряю.

Лектор на лекції філософії:

— Досягнення мети завжди приємніше за володіння нею.

Обурений голос з аудиторії:

— А ви ніколи не пробували мокрої осінньої ночі в дощ наздоганяти останній автобус?