Чоловік випав зі свого балкону на десятому поверсі. На льоту думає:

— Якщо виживу, покину пити, палити, жінці зраджувати не буду!

І — це ж треба — пощастило: упав у м’яку глибоку кучугуру. Вибрався звідти, обтріпався й каже:

— Ха! Та тут летіти якихось п’ять секунд, а скільки дурниць на думку спало.

Лікар, невдоволений маленьким гонораром, іронічно запитує пацієнта:

— Це мені чи моєму помічнику?

— Це вам на двох...

Їде хлопчина в метро. Сидить, книжку читає. На зупинці входить немолода пані. Хлопчина схоплюється, поступається місцем. Пані сідає.

— Молодий чоловіче, ви зі Львова?

— Так, а як ви здогадалися?

— А ви мені місцем поступилися.

— А ви не з Києва, часом?

— Так, а як ви здогадалися?

— Ви мені навіть "спасибі" не сказали

— Ма, в мене дві новини. Одна добра, друга погана.

— Почни з доброї.

— Я більше так не буду.

— А ви що, не знаєте, що піддивлятися в замкову шпарину непристойно?

— Та що ви таке кажете?! А показувати туди всіляку бридоту пристойно?

— Дідусю, а правда, що на зло треба відповідати добром?

— Так.

— Тоді дай мені грошей на морозиво — я розбив твої окуляри.

Коли бабця заходить в маршрутку, то в 30% пасажирів зазвичай погіршується зір, в 30% пасажирів недуга ніг, а 40% пасажирів раптом дуже уважно починають вивчати архітектуру міста.

Щоб співати караоке, слух не потрібний. Потрібні хороший зір і відсутність совісті.

Дивлюсь — сусідові дрова привезли і він їх біля хати складає.

Підходжу до нього і кажу:

— Так далеко не залишай, украдуть!

А він мені:

— Та нехай крадуть.

Ну... я і вкрав...

— Бачите який ви, куме... собі взяли більшу котлету, а мені лишили меншу.

— Ну, а ви як би зробили?

— Та певно що взяв би меншу.

— Ну то що ви хочете, я вам і лишив меншу!