Село. Сидять дві бабці на лавці. Одна інший говорить:

— Ось є у мене заповітна мрія.

— Яка?

— Хочу кентавра.

— А що це таке?

— Ну, це такий звір — наполовину кінь, а наполовину мужик.

— А навіщо тобі таке?

— Ну як це навіщо?! І мужик в будинку буде, і худобина в господарстві!

Міста слід будувати в селі — там повітря чистіше.

Жінка біжить по селу з лісу, вся розчервонілася. Назустріч подруга йде.

— Ти звідки така?

— Мене в лісі згвалтували...

— Та ну, і ти в поліцію?

— Н-і-і-і... зараз пообідаю і знову в ліс!

— Нещодавно в нашому селі побудували хімічний завод. Сморід від нього страшенний, але тепер з рибами розмовляти можна...

— Привіт, коханий, що робиш?

— З тьолочками гуляю.

— Ах ти ж сволото, приб'ю!

— Спокійно, я в селі корів пасу.

Чоловік купив на ярмарку двох гусей, відро, ковадло, а потім іще двох курей задешево.

Іде додому, а назустріч якась жінка:

— Не підкажете, як до села вийти?

— Ходімте зі мною, я покажу. Тільки нумо через ліс, так ближче.

— Ну, звичайно, а то я вас, чоловіків, не знаю! Тільки зайдемо до лісу, так десь мене до дерева й притиснете...

— Та ви що, жіночко? Бачте, скільки в мене живності на руках? Як я зможу?

— Та дуже просто! Гусей накриєте відром, а поверху — ковадло.

— А курей я куди подіну?

—... Ну, гаразд, курей я можу потримати.

Коваль тримає щипцями розпечену підкову.

— Боже, яка вона гаряча! — Захоплюється селянин.

— Та ні! — Каже коваль. — Дасте сотню, так я її язиком оближу.

— Та перестаньте! Пожалійте свій язик!

Але в передчутті незвичайного видовища простягнув ковалеві сто гривень. Коваль

облизав купюру і поклав у кишеню.

Не встигла доярка зійти з трибуни, як на неї виліз голова колгоспу.

Колгосп справа добровільна, хочеш — вступай, не хочеш — розстріляємо.

Півень прикотив в курник страусине яйце:

— Я не хочу вас критикувати, милі дами, але подивіться, як працюють інші!