— Куме, а ви знаєте, чому на Волині картоплю вночі сажають?

— Ні... а чому?

— Щоб жуки не бачили!

— У нас все село грибами отруїлося.

— Як, відразу ВСІ?!!!

— Ні... Спочатку один. А потім на його поминках односельці доїли ті, що залишилися...

— Вчора скотину клеймив. Геть замучився!

— Так у тебе ж всього дві корови.

— Еге ж! А бджоли?!

Їдуть в електричці троє дачників і балакають:

— Я торік таке яблуко виростив: на табуретку поклав — табуретка розламалася.

— А я виростив — удвох на стіл звалили, так ніжки в стола роз'їхалися.

— Це що! Ось я виростив яблучко! Учотирьох на віз ледве-ледве закинули.

— І що, віз зламався??

— Та ні, віз цілий. Тільки-от виліз черв'як — зжер коня.

Сільська школа:

— Петре! Ти чому вчора в школі не був?

— Та ми з батьком корову до бика водили.

— А що, батько сам не міг?

— Та міг, але бик краще.

— Ти на вихідних зайнятий?

— Так. Агрофітнес!

Приїхали молодята в Карпати, до батьків в село, на новій машині. На ніч поставили машину коло хати на подвір’ї, а щоб нічого не сталося собаку відв’язали з буди і закрили в машині — щоб охороняла.

Рано виходять — коліс немає. На лобовому склі записка: "Пса не сварити, він гавкав"

Викликали батьків Вовочки до школи. Директриса піднімає його й каже:

— Ну, давай, розповідай, що ти вчора робив у поході?

Вовочка:

— Я зразу хочу всіх попередити, що не слід судити про людей у міру своєї зіпсованості.

Директриса:

— Вово! Розповідай всім, що ти виробляв у поході!

Вовочка:

— Гаразд. Я захоплювався гармонією людини з природою, розмірковував про основи світобудови, про чистоту помислів кожного індивідуума, який вирвався з обіймів кам’яних джунглів...

Марія Іванівна:

— Вовочко, припини блазнювати! Ти роздивлявся на голих сільських дівчат, які купалися в ставку!

Вовочка:

— Ну ось, я ж казав...

Блондинка їхала по сільській дорозі і побачила двох зв’язківців, які дерлися на телефонні стовпи.

— От ці селюки ідіоти! – презирливо фиркнула вона, повернувшись до своєї супутниці. – Вони, напевно, подумали, що я ніколи не керувала автомобілем!

Тиха українська ніч... Хутір... У двері окремої хати стукає п'яний чоловік

— Галю, відкрий...

— Йди геть, Миколо, я на тебе об 11-ій чекала, ти не прийшов.

(Тук-тук-тук):

— Галю, відкрий...

— Йди геть, паскудо, зараз 3я година, я вареників зварила, хату прибрала, а ти не прийшов!!!

(Тук-тук-тук):

— Ну Галю, відкрий...

— Я й горілки нагнала, й борщу зварила, а ти...

(Тук-тук-тук):

— Галю, аби ж ти знала, чим це я стукаю...

— Ну заходь вже, безцінний ти такий!