Сидить мужик на гілляці і її ж пиляє. Повз іде чоловік:

— Мужик, ти що, зовсім здурів? Ти ж зараз гепнешся!

— Та нічого не трапиться, іди собі — і пиляє гілляку далі.

Не встиг той перехожий пройти й 100 метрів, позаду чути хрускіт, звук падіння й крик:

— От чаклун довбаний!

— Учителю, дайте мені найвищу практику, що тільки може бути, — попросив учень.

— Добре, — відповів Учитель, — от тобі мантра: "тулум-кулум-бурум-тха", повторюй її вдень і вночі, вголос, коли самий, і подумки, коли навколо люди.

Учень практикувався два роки й нарешті спитав:

— Учителю, скільки ж іще мені повторювати цю мантру?

— Завтра на світанку приходь на гору складати іспит, — була відповідь.

Ледь узялося на світ, учень видерся на гору. Там на нього вже чекав Учитель.

— Я готовий до іспиту, Учителю.

— Добре, — сказав Учитель, — тоді стрибай зі скелі.

— Я ж розіб’юсь, — злякався учень.

— Як же ти можеш розбитися, якщо ти два роки поспіль повторював мантру? — заперечив Учитель.

Учень набрався духу, заплющив очі й стрибнув...

— Йооо... пе... ре... се... те... — пронеслося відлунням по ущелині й урешті решт почувся ляпанець тіла, що впало на камені.

Стежинкою Учитель спустився на дно ущелини й побачив закривавлену купу кісток і м’яса, змішаних із брудом. Він обережно згріб усе докупи, і щось нашіптуючи, воскресив учня. Перше, що побачив учень, розплющивши очі, були добрі очі Учителя.

— Не йо-пе-ре-се-те, — сказав Учитель, — а "тулум-кулум-бурум-тха".

З точки зору долі совість — найбільший скарб. Зазвичай, якщо комусь дається совість, більше не дається нічого.

Твердження, що не можна бути культурною людиною, не прочитавши Толстого — доволі суперечливе. Я знаю багатьох культурних людей, що не читали Толстого. Наприклад — Вольтер, Шекспір, Цицерон, Аристотель і багато-багато інших.

Якщо вам кажуть, що ви живете у великій імперії, не поспішайте радіти: дуже ймовірно, що ви — раб.

Із проповіді в церкві:

— Не тільки комп’ютер чіпляє віруси в окаянних тенетах Інтернету. Але також і душа людська мотлох заносить із побуту неправедного й пробування безтолкового. А тому, як і машині бездушній потрібний антивірус, так і душі людській потрібне очищення в церкві.

— Батюшко! А якщо вірус операційну систему зламав?

— І те не страшно, якщо зламав. Церква уже не одну душевну систему перевстановила. Ібо Бог милостивий, він свою операційку всім безплатно при народженні встановлює й за покаяння до притаманних налаштувань скидає.

Шукаєш щастя, а надибуєш досвід. Іноді думаєш — от воно щастя! А ні, знову досвід.

Люди часто не знають, що робити з часом. Зате він чудово знає, що робити з людьми.

– Я думав, що гірше бути не може. Виявилось, у мене просто бідна фантазія...

Мій учитель казав, що коли намагаєшся зробити людей добрими, мудрими, вільними, щасливими, розумними і великодушними, то зрештою неминуче виникає бажання повбивати їх усіх!