Анекдоти на тему "Робота"

Заходить бугай до ресторану.

До нього підходить метрдотель.

— Чого ви хочете?

— Це... Ну... Охоронцем чи що... Працювати.

— А що ви можете?

— Ну це... як... от... дивіться...

Заходить до зали. Бере за комір однією рукою, другою за штани здорового чоловіка й легко його викидає на вулицю через вікно.

— Ну як?

— У принципі нормально. Зараз хазяїн зайде назад — тоді продовжимо нашу розмову.

Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.

Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:

— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.

Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:

— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.

Пенсіонер йде повз школу і бачить, що поруч з нею стоїть екскаватор — явно з метою знесення старої будівлі, і на нього тут же нахлинули спогади.

Він підходить до молодого водія екскаватора і каже йому:

— Синку, а я ж колись у цій школі вчився. Стільки років пройшло, а до цих пір не можу забути. Ти навіть не уявляєш, які спогади у мене з нею пов'язані...

— Діду, це, звичайно, все дуже зворушливо, але мені треба працювати.

— Почекай. Не відмов старому в одному проханні. У мене ж є одна мрія, пов'язана з цією школою.

— Ну і? ..

— Дай і мені по ній пару раз звизданути!