Анекдоти на тему "Ресторан"

Поїхали два українці на заробітки у Францію. Пішли в кафе обідати. Один другому каже:

— Куме, як ми будемо замовляти? .. Мови не знаємо...

— Ти не переживай, я вже тут раз був. Французька мова дуже легка, додаємо до слова часточку "Ля -", а все решту те саме.

Замовили вони два ля-борща, два ля-салати, дві ля-кортоплі-фрі. Їм все принесли, вони наїлися. І йдуть до офіціанта розраховуватися.

І знову один другому каже:

— Ну ти, куме, молодець, якби не ти, лишилися би ми голодні. Я б в житті не додумався...

А офіціант дивиться на них і каже:

— Їли би ви ля-гівно, якби я не зі Львова був...

Щоденник жінки: Сьогодні чоловік поводився якось дивно. Ми хотіли сходити з ним до ресторану повечеряти. Я ходила по крамницях із подругами й трохи запізнилась. Думала, він помітить, але він нічого не сказав. Розмова зовсім не клеїлася, я запропонувала сходити до затишного ресторану, поговорити, він погодився, але був скупий на слова. Я запитувала його, що не так, але у відповідь він казав "Нічого". Намагалася з’ясувати, може, я щось не так зробила, та він не зізнавався й казав, що не варто про це непокоїтись. По дорозі додому я сказала йому, що люблю його, але у відповідь він лише посміхнувся й далі зосереджено дивився собі під ноги.

Чому він не сказав, що любить мене? Удома ми дивились телевізор, але так і не поговорили нормально. Я відчувала, що він чимось засмучений і про щось думає, і пішла спати. За 15 хвилин він приєднався, та однак не був до мене ласкавий, навіть не обійняв. Коли він заснув, я заплакала. Не можу зрозуміти, що я зробила не так, на що він образився?

Щоденник чоловіка: Мотоцикл не заводиться... не можу з’ясувати чому.

США. Українець заходить в бар, замовляє віскі:

— Скільки з мене?

— Три долари.

Українець виймає з кишені три долари. Один кладе на стійку перед собою, потім йде в лівий кінець стійки, там кладе другий, потім йде в правий кінець стійки, там кладе третій.

Обурений бармен йде направо, наліво і забирає гроші.

На наступний день українець знову приходить, знову стаканчик віскі замовляє і знову розкладає долари в різні кінці стійки.

Бармен злиться, але за грошима ходить.

Коротше, така картина повторюється день за днем.

І ось одного разу українець замовляє віскі, бере стакан, риється в кишені і витягує 5 доларів.

Бармен швидко цей папірець бере, мстиво усміхається, дістає два долари решти, йде в лівий кінець стійки, там кладе один долар, потім йде в правий кінець і там кладе другий.

Потім повертається і злорадно дивиться на українця.

Українець флегматично випиває віскі, витягає з кишені долар, кладе його перед собою й каже:

— Мабуть, візьму ще стаканчик!

— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?

— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.

— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?

— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.

— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?

— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.

— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.

Й Холмс пішов до своєї кімнати.

"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.