Цікаву закономірність зовсім випадково відкрив монтер Петренко: виявляється, що якщо напередодні не пити горілку — то зранку голова не болить.

Посадили собаку охороняти машину. Вранці прийшли — коліс немає. На склі записка:

"Собаку не лайте, вона гавкала".

Двоє зустрічаються зранку на роботі:

— Чув? Валерка пити покинув!

— Жартуєш?

— Та ні, он дивись — некролог висить.

Зранку не хочете йти на роботу?

Розгорніть журнал "Форбс" і знайдіть там своє прізвище.

Не знайшли?

Тоді шуруйте на роботу! ...

Йде лев по лісу, назустріч ньому лисиця.

— Ти хто?

— Я лисиця.

— Записую: лисиця. Прийдеш до мене завтра вранці, я тебе з'їм на сніданок. Лисиця заплакала. Йде лев далі, назустріч ньому ведмідь.

— Ти хто?

— Я ведмідь.

— Записую: ведмідь. Прийдеш до мене завтра вдень, я тебе з'їм на обід. Ведмідь заплакав. Йде лев далі, назустріч ньому заєць.

— Ти хто?

— Я заєць. — Записую: заєць. Прийдеш до мене завтра ввечері, я з'їм тебе на вечерю!

— А можна не приходити? — Можна. Викреслюю...

Тихим туманним ранком виходить їжачок до річки. Раптом бачить — рибалка сидить із вудкою. Їжачок іде неквапно в його бік і бубонить собі під ніс:

— От зараз підійду до рибалки й скажу йому: привіт, рибалко, ну що, клює? А він мені скаже, ні, їжачку, не клює, але ти знаєш, їжачку, адже це й не має значення... й ми з ним поговоримо про риболовлю, про тишу й про загадковість всесвіту...

Ні! Ні! Я підійду й скажу: привіт, рибалко, як тобі цей чудовий ранок? І він мені скаже: так, їжачку, ранок і справді чудовий — і ми з ним будемо спозирати травинки й далекі дерева крізь цю чарівну ватність, дивитися, як поволі й без упину тече ріка й зітхати...

Ні, ні! Я скажу, привіт, рибалко! Ну й як тобі це життя? А він мені скаже: життя прекрасне й дивовижне, їжачку. І ми поговоримо трішечки про життя, про його загадки, й будемо дивитись на воду, розуміючи суть ріки...

С такими думками підходить їжачок до рибалки:

— Привіт, рибалко!

— Та іди ти нафіг, їжаку!

Їжачок, клацнувши пальцями:

— Теж варіант!

Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Ранком бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив – то увечері ховалася вже бабуся.

Ранок. Чоловік підходить до дзеркала. Звично оглядає себе: обличчя в зморшках, лисина, вуха лопухами. Дивиться на свій живіт, що випирає, як подушка, на свої криві ноги. Потім озирається на довгоногу красуню, що спить, і замислено мимрить:

— Це ж треба так гроші любити...

За сніданком маленька донька зробила заяву, що замовила у Діда Мороза собі новий планшет, а мамі норкову шубу.

Бідний Дід Мороз аж поперхнувся чаєм!

Україна. Ранок. Кухня. Чоловік із дружиною п'ють каву. Дружина (ніжним голосом):

— Любий, ти не забув, що незабаром 8 березня?

Чоловік (поперхнувшись кавою):

— Що, ЗНОООВУ???!!!