— Учора розіслав друзям SМS: "Не можу знайти свій телефон, подзвони на нього". Майже всі подзвонили. З чого я зробив висновок, що в мене не найрозумніші друзі.

— Ну а телефон знайшов?

— Це підтверджує мою теорію...

— Друже, тебе вже виписали з психлікарні?

— Так, а що?

— Слава Богу, довго не тримали. Либонь, швидко вилікували.

— Та розумієш, за такого жалюгідного харчування довелося зізнатися, що я – не Наполеон.

— Та ти зациклився просто.

— Це я зациклився? То це я зациклився?! То це я зациклився?!!

На прийомі у психіатра жінка розповідає про свого чоловіка:

— Не знаю, що й робити... Після кави він щоразу з’їдає чашку, тільки вушко лишається...

— Гм, справді цікаво. Вушко завжди було найсмачніше.

— Петрику! А ну негайно позбирай свої іграшки.

— Та ну, мамо... Я краще в кутку постою.

У новорічну ніч жінка крізь сльози вичитує чоловікові, який нічого їй не подарував:

— Я цілий місяць тобі втовкмачувала, що мені нічого не треба дарувати на Новий рік, а ти так нічого й не подарував!

Американець приходить до адвоката й просить поради.

— Мій сусід винен мені п’ятсот доларів і не віддає. Чи можу я якось відсудити ці гроші?

— Можете, але для цього потрібні письмові докази, що він вам винен ці гроші. Ви маєте такі докази?

— Ні, не маю. Він позичив у мене просто так.

— Тоді напишіть йому листа, й зажадайте, щоб він негайно повернув вам тисячу доларів.

— Але він мені винен лише п’ятсот!

— Саме так він і відповість. І це буде письмовий доказ.

З усіх, хто вважає себе Наполеонами, справжнім Наполеоном є лише той, кого визнає Наполеоном головлікар психіатричної лікарні. В політиці не так: головлікар визначається загальним таємним голосуванням Наполеонів.

Насварив своїх тарганів, розсадив в голові по поличках, заборонив мінятися місцями.

Притихли, не турбують, пошепки обговорюють, який я поганий.

Ходімо зі мною. Ти пошкодуєш, але тобі сподобається.