Анекдоти на тему "Приятелі"

Зустрілися якось двоє старих приятелів. Один іншого питає:

— Ну як життя?

— Ой, ти знаєш, щось все так паскудно! Просто ніякого просвіту.

— Нічого, ти не переймайся — воно попустить. Знаєш, життя то така річ: смуга темна, смуга світла...

Зустрічаються за тиждень. Перший знову питає:

— Як ся маєш?

— А пригадуєш, ми ото минулого разу стрічалися? Так тоді у мене мабудь була світла смуга...

— Алло?

— Привіт, це я. Стою тут недалеко від тебе. Гальма відмовили. До гаража треба дістатися. Ти не міг би...

— Не буду я тебе без гальм буксирувати, і не проси. Евакуатор тобі зараз викличу.

— Ні, ти не зрозумів. Це я тебе буксирувати буду, а ти гальмувати в разі чого.

— Для такої парадоксальної думки, яку ви щойно висловили, у вас має бути принаймні вдвічі більше зубів. А взагалі – послухайте пораду стоматолога: нішо так не захищає ваші зуби дванадцять годин удень і дванадцять годин уночі, як шанобливе ставлення до рідних і знайомих.

Двоє мисливців пішли на кабана. Наступного дня один з них повертається, ледве пересуваючись з тушею кабана на горбу. Сусіди не побачили його приятеля поряд і питають:

– Іване, а де Петрович?

– Та йому погано стало, він впав, десь за два кілометри звідси валяється.

– Як, ти кинув Петровича і потягнув кабана?!

– Ну, Петровича-то ніхто не вкраде!