Анекдоти на тему "Природа"

Чоловік їде на машині. Внутрішній голос каже:

— Зупинись і копай тут!

Копає. Гоп! Знайшов валізу золота! Їде далі, внутрішній голос каже:

— Кидай валізу в море.

Чоловік думає: "Зараз випливуть 10 валіз". Кидає — й нічого не відбувається!

А внутрішній голос: — Дивись, як булькнуло!

Сидить рибалка з собакою біля ставка, рибу ловить. Аж тут – шубовсть – корова з води виринає:

— Мужик! Дай закурити!

Рибалка зніяковів зовсім, подає цигарку.

— Ну, й сірники давай!

Рибалка уже зовсім розгубився, дає сірники. Корова запалює, віддає все й пірнає назад. Рибалка, витріщивши очі, дивиться на собаку. А собака:

— Що, хазяїне, дивишся? Я й сам очманів!

Чоловік блукає пустелею три дні, потерпає від спраги, майже втратив усіляку надію. Раптом чує:

– Яах-ха! Яах-ха!

Підводить очі й спершу гадає, що це міраж: назустріч їде чукча на собачій упряжці. На подив нещасного сани зупиняються перед ним. Чоловік:

– Не знаю, як і чому ви тут, але слава богу! Я вже гадав, що не виберусь звідси живим. Я три дні блукаю пустелею.

Відсапуючись, чукча відповідає:

– Ну це ви, чоловіче, й скажете! Це ВИ заблукали?!

Де б ви порадили нам поставити намети? — питають туристи місцевого жителя.

— Внизу, на рівнині. Там вже стоїть близько десятка наметів.

— А які-небудь розваги у вашій окрузі є?

— Так, раз на тиждень я випускаю на рівнину свого бичка.

Василь Іванович і Петька на річці. Дивляться — пливе баржа з коштовностями. Допливли, набрали, скільки змогли, пливуть назад.

— Василю Івановичу, не можу більше плисти!

— Кинь мішок із золотом.

Кинув.

— Василю Івановичу, тону!

— Відстебни мішечок з "брюликами".

Відстебнув. Трохи до берега залишилося...

— Тону, сил нема зовсім!

— Зніми шолом золотий!

— Ага, може ще і баржу від ноги відв'язати?!

Дівчині сниться сон, наче вона біжить крізь ліс, а за нею женеться чоловік. Дівчина біжить щосили. Але чоловік от-от наздожене. Зрештою дівчина відчуває, що втомилася, й кричить:

— Чого ви від мене хочете?!

— Не знаю! — відповідає чоловік, — це ж ваш сон!