Викладач літератури – студентці:

— Якби ви могли поспілкуватися з будь-яким письменником, живим чи мертвим – якого ви б вибрали?

— Мабуть, живого...

Надпис на могилі: "Він не мав параної, за ним таки насправді стежили."

Робота програміста й шамана має багато загального: обоє бурмочуть незрозумілі слова, обоє роблять незрозумілі дії й обоє не можуть пояснити, як це працює!

— У нас все село грибами отруїлося.

— Як, відразу ВСІ?!!!

— Ні... Спочатку один. А потім на його поминках односельці доїли ті, що залишилися...

— Учителю, дайте мені найвищу практику, що тільки може бути, — попросив учень.

— Добре, — відповів Учитель, — от тобі мантра: "тулум-кулум-бурум-тха", повторюй її вдень і вночі, вголос, коли самий, і подумки, коли навколо люди.

Учень практикувався два роки й нарешті спитав:

— Учителю, скільки ж іще мені повторювати цю мантру?

— Завтра на світанку приходь на гору складати іспит, — була відповідь.

Ледь узялося на світ, учень видерся на гору. Там на нього вже чекав Учитель.

— Я готовий до іспиту, Учителю.

— Добре, — сказав Учитель, — тоді стрибай зі скелі.

— Я ж розіб’юсь, — злякався учень.

— Як же ти можеш розбитися, якщо ти два роки поспіль повторював мантру? — заперечив Учитель.

Учень набрався духу, заплющив очі й стрибнув...

— Йооо... пе... ре... се... те... — пронеслося відлунням по ущелині й урешті решт почувся ляпанець тіла, що впало на камені.

Стежинкою Учитель спустився на дно ущелини й побачив закривавлену купу кісток і м’яса, змішаних із брудом. Він обережно згріб усе докупи, і щось нашіптуючи, воскресив учня. Перше, що побачив учень, розплющивши очі, були добрі очі Учителя.

— Не йо-пе-ре-се-те, — сказав Учитель, — а "тулум-кулум-бурум-тха".

Мати приводить свою 16-річну дочку до лікаря:

— Лікарю, мою дочку постійно нудить.

Лікар оглянув дівчину і говорить:

— Ваша дочка вагітна, на п'ятому місяці...

— Та ви що, лікарю, моя донька непорочна, вона ніколи не була з чоловіком! Правда, доню?!

— Навіть не цілувалася жодного разу! — каже дочка.

Лікар мовчки підходить до вікна і починає пильно дивитися в далечінь.

Проходить 5 хвилин...

— Лікарю, щось не так? — стривожено запитує мати.

— Ні, ні. Просто в таких випадках на Сході сходить яскрава зірка і три царі спускаються з горба. Ось стою, чекаю...

Ніч у старовинному англійському замку. Розгублений гість бігає темним і понурим коридором і раптом натикається на привида, який каже до нього сумним голосом:

— Я в цьому домі уже чотири сторіччя...

— Ой, як добре! То ви напевне знаєте, де тут туалет?!

Із проповіді в церкві:

— Не тільки комп’ютер чіпляє віруси в окаянних тенетах Інтернету. Але також і душа людська мотлох заносить із побуту неправедного й пробування безтолкового. А тому, як і машині бездушній потрібний антивірус, так і душі людській потрібне очищення в церкві.

— Батюшко! А якщо вірус операційну систему зламав?

— І те не страшно, якщо зламав. Церква уже не одну душевну систему перевстановила. Ібо Бог милостивий, він свою операційку всім безплатно при народженні встановлює й за покаяння до притаманних налаштувань скидає.

Приходить геть п’яний чоловік додому. Жінка зустрічає його з качалкою в руках:

— Де вештався, скотино? Де тебе носило, сволото?

— Люсю... я на цвинтарі був.

— Що, хтось помер?!

— Ти не повіриш... там ВСІ ПОМЕРЛИ!

Стукає хтось в двері. Мужик відкриває і каже:

— Ти хто?

— Смерть.

— Пішла в дупу.

— Так і запишемо: рак прямої кишки.