Кожного разу на канікули мама з татом відправляють мене до бабусі з дідусем. Ех, хто б знав, як мені набридли ці кладовища!

— Я вам телефоную з Ієрусалиму, Холмсе. Відпочивали разом із тещею, й вона нагло померла.

— Моє співчуття, Ватсоне. Я знаю, ви з нею були не в найкращих стосунках, але попри те...

— Холмсе, я хочу спитати вашої поради. Якщо її ховати в Англії, то тільки за перевезення тіла доведеться заплатити три тисячі фунтів. А за похорони на місці беруть лише п’ятсот.

— Везіть її в Англію. Там, де ви тепер, одного разу був випадок. Похоронили, а через три дні покійник воскрес. Вам це потрібно, Ватсоне?

У лазні померла людина. Приїхали лікарі, один з них і питає відвідувачів:

— Невже ніхто нічого не бачив, не чув?

— Та кричав тут хтось: "Ой, погано мені!" Я голову намилюю і думаю: "А кому ж зараз добре?"

Коли бог створив людину, він не запатентував свій винахід. І тепер кожен дурень може робити те ж таки.

Помер власник кінотеатру.

Похорон відбудеться о 10: 00, 12: 40, 15: 00 і 19: 30.

— Сьогодні нап'юсь до смерті!

— Йдемо. Я хочу померти разом з тобою.

— Моя жінка зробила мене релігійним.

— Нічого собі!

— Так. До одруження я не вірив у пекло.

Чоловік потрапив на той світ. Дивиться, а там небо блакитне, сонце золоте, пташки співають і сади цвітуть. Він дивиться здивовано:

— Ого, та це ж я в раю!

Раптом з'являється його дружина:

— Був!

В утробі матері перебувають двоє немовлят. Одне звертається до іншого з питанням: "Слухай, а як ти думаєш, чи є життя після пологів?". Друге глибокодумно відповідає: "Напевно, немає: адже звідти ще ніхто не повертався!".

Усі спамери в пеклі робитимуть свою звичну справу — ще раз надсилатимуть усім свої електроні листи. Але по одному.