Їде п’яний водій машиною по зустрічній. Його зупиняє даїшник.

– Куди їдете?

– Не знаю, але боюся, що я спізнився: всі вже їдуть назад.

Даїшник гальмує машину:

– Ваші документи, сер!

– Чому це я раптом – сер?!

– Тому що їдете по лівій стороні дороги!

В темному завулку чується крик:

— Поліція. Поліція! Поліція!!! Допоможіть! Поліція...

Прибігає поліцейський:

— Так, я з поліції. Хто звав? Кому потрібна допомога?

— Ой, вибачте. Просто райончик ваш перевіряємо — не годиться він нам.

Вчора даїшник оштрафував. А головне — знайшов до чого причепитися: на подушці безпеки наволочка брудна!

З поліційного протоколу: "Підозрюваному були надані неспростовні докази злочину, внаслідок чого в нього від хвилювання пішла носом кров, випало чотири зуби й тріснуло два ребра..."

Машина з блондинкою за кермом перекинулася в полі. Поліцейські дивуються:

— Як це сталося?

— Їду я, дивлюся — ялинка! Я повертаю різко, а там — знову ялинка! Знову повертаю — знову вона! Зовсім уже різко повертаю — перекинулася...

— І де ж ви ялинку побачили?

— Так ось же вона!

— Так це ж освіжувач повітря в салоні!

Поліцейський — дівчинці, що загубилася в магазині:

— Чому ти плачеш?

— Я батьків загуби-и-ла!

— А як їх звуть?

— Лапочка і Котик.

Даїшник зупиняє машину. Помічає, що водій тримає під обома пахвами по книзі.

— Що за книжки читаєте?

— Правила дорожнього руху й кримінально-процесуальний кодекс.

— А що це у вас за проводи на грудях?

— Мікрофон — нашу з вами розмову записувати.

— А відеокамери, бува, ви не маєте?

— От відеокамери, на жаль, немає.

Даїшник (показуючи руками непристойний жест):

— Ну, тоді щасливої дороги!

— Хто там?

— Відкрийте, мені потрібно сказати Вам щось важливе!

— Так говоріть.

— Це не домофонна розмова!

— Не відкрию.

— Та я... Я ваш дільничний...

— Ви до нас вже приходили, у нас вашого пістолета немає.

Американський соціолог виконував дослідження на тему "Ставлення людей різних національностей до чужої власності". Науковець їздив містами світу, залишав посеред вокзальної зали валізу, ховався й відмічав час. І ось результати:

У Стокгольмі валізу ніхто не взяв.

У Лондоні валізу вкрали через пів години.

У Парижі — за двадцять хвилин.

У Римі — за десять.

У Токіо через п’ять хвилин валізу здали в бюро знахідок.

У Тель-Авіві через три хвилини приїхала поліція, оточила вокзал, перемістила валізу в броньований фургон і повезла за місто підривати.

В Одесі точного результату отримати не вийшло, бо поки дослідник дивився на валізу, в нього вкрали годинника.

Останнім у серії став експеримент у Багдаді: там разом із валізою викрали й самого американця.