Він – той, хто бачив тебе ненафарбованою...

Той, хто бачив тебе з розтріпаною, брудною головою...

Бачив тебе злою, доброю, одягненою і голою!

Коли ти дивилася телевізор... Спала... Їла... Сиділа в туалеті...

Він – твій кіт.

— Ти чому не голишся?

— Не маю дівчини, для якої хотілося б поголитися...

— А для себе?

— А для себе я пиво купую.

Макіяж, манікюр, педикюр, епіляція... А в дитинстві, що б стати красивою, досить було надіти на голову колготки і сказати всім, що це коси...

— Куме, а від чого у вас так волосся блищить?

— А я їх яйцями натираю.

— Оце ви, куме, акробат!

Тоне корабель. Паніка.

Капітан на голові все волосся вже вирвав. А боцман ходить спокійно, руки в брюки. До нього матрос підбігає і питає:

— Товаришу боцман, корабель тоне, капітан все волосся на голові вирвав, а ви спокійні, як удав! Та ще й руки в брюки!

— Слухай, синку, а яка різниця в якому місці волосся рвати?!

— Рядовий Іванов! Чому не поголилися?

— Товаришу прапорщик, я бороду відрощую.

— Гм. Цього я вам заборонити не можу, але тільки цим треба займатися в особистий час, а в строю ви повинні бути голеними!

Перукарня:

— Тримайте голову рівніше. Чому вона у вас падає?

— Думки важкі.

— Блондинки! Якщо волосся біля коріння чорніє — значить мозок ще чинить опір.

По коридорі ВУЗу йде професор.

Назустріч студент:

— Здрастуйте, професоре. Можна Вас запитати?

— Звичайно, запитуйте, парубче.

— Скажіть, професоре, Ви коли спати лягаєте, бороду на ковдру чи під ковдру кладете?

Після деякої паузи:

— Та, знаєте, якось не замислювався.

— Ну, вибачте, будь ласка.

Розійшлися.

Через тиждень зелений професор з колами під очами зустрічає в коридорі того ж студента й хапає за груди:

— Ну ти й сволота! Тиждень уже спати не можу, і так незручно, і так незручно!

Мама годує доню обідом.

— Мамо, а чому у тата так мало волосся?

— Тому що він багато думає, донечко.

— А чому у тебе так багато?

— Мовчи і їж!!!