Анекдоти на тему "Персонажі"

Мати приводить свою 16-річну дочку до лікаря:

— Лікарю, мою дочку постійно нудить.

Лікар оглянув дівчину і говорить:

— Ваша дочка вагітна, на п'ятому місяці...

— Та ви що, лікарю, моя донька непорочна, вона ніколи не була з чоловіком! Правда, доню?!

— Навіть не цілувалася жодного разу! — каже дочка.

Лікар мовчки підходить до вікна і починає пильно дивитися в далечінь.

Проходить 5 хвилин...

— Лікарю, щось не так? — стривожено запитує мати.

— Ні, ні. Просто в таких випадках на Сході сходить яскрава зірка і три царі спускаються з горба. Ось стою, чекаю...

Ніч у старовинному англійському замку. Розгублений гість бігає темним і понурим коридором і раптом натикається на привида, який каже до нього сумним голосом:

— Я в цьому домі уже чотири сторіччя...

— Ой, як добре! То ви напевне знаєте, де тут туалет?!

— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?

— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.

— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?

— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.

— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?

— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.

— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.

Й Холмс пішов до своєї кімнати.

"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.

Уночі в парку на лавці обнялися закохані, милуються повним місяцем.

Вона зітхає:

— Милий, а ти зміг би любити мене, як Данте любив Беатріче?

Він мовчить, вона знову:

— А зміг би ти любити мене, як Петрарка кохав Лауру?

Він знову мовчить.

— Дорогий, а зміг би ти любити мене, як Ромео любив Джульєтту?

Він не витримує:

— Слухай, я тільки "Муму" читав... хочеш поплавати?

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."