Молодик пояснює психіатрові, що прийшов на прийом за вимогою рідних, які стурбовані тим, що він віддає перевагу бавовняним шкарпеткам перед шовковими чи штучними.

— То й що? — здивовано вигукує психіатр. — Не бачу причин для хвилювання. Лиш тільки уточніть, із чим ви їх більше любите: з майонезом, аджикою чи кетчупом?

Казино. Під ранок до столу з рулеткою підходить шикарна дама:

— Хочу зіграти, але у мене є одна особливість — мені щастить коли я граю оголеною. Можна?

— Так, звичайно! Нашими правилами це не заборонено! — оживився круп'є.

Панночка роздягається і кидає кульку на рулетку...

— Урааа! Дорогенькі мої! — цілує круп'є, цілує інших гравців за столом, забирає фішки і йде геть.

— А що випало?

— Ой... А на що вона ставила?

— Милий, у мене сьогодні не вистачило грошей, і я зайшла до тебе на роботу. Тебе не було на місці, і я взяла з кишені твого піджака, що висів на спинці крісла, тисячу гривень.

— Та нічого, мила. Щоправда я вже тиждень як працюю в іншому відділі.

Один хлопець дивився вечорами в бінокль на дівчину, що жила навпроти. Якось зранку до нього телефонують і жіночий голос запитує:

— Ти бува не бачив, куди я вчора колготки поклала?

— Бачиш на моніторі ці сліди від черевиків?

— Так.

— Хтось намагався увійти в інтернет...

— Куме, дай чорний фломастер. Палець на нозі треба пофарбувати...

— Навіщо?

— У гості йду, шкарпетка дірява.

— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?

— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.

— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?

— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.

— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?

— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.

— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.

Й Холмс пішов до своєї кімнати.

"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.

Мужик в магазині вибирає жіночі стрінги:

— Та вони ж нічого не прикривають! Ну хіба тільки он ті... На них хоч якийсь клаптик тканини є..

Продавщиця:

— Шановний, це бірка!

Жінка перед дзеркалом:

— Ой погладшала, худнути треба, волосся погане, одягнути нічого, щоки як у хом'яка, жирові складки, живіт звисає, стегна величезні.

Чоловік перед дзеркалом:

— Пофіг... Красунчик!

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."