Анекдоти на тему "Одеса"

— Ти уявляєш собі, Яшо, зайшов учора до своєї коханки в гості. Щойно ми зготувалися під ковдру, приходить її чоловік... Ну, мені Розочка й каже: "Жоро, беріть мерщій оцю праску й прасуйте оцю білизну". І я таки дві години прасував ту білизну.

Тут його друг починає широко усміхатися:

— Жоро, ти часом був не на Дерибасовській, кут Ришельєвської? 29, квартира 6?

— Так.

— Таки це я позавчора там усю білизну переправ.

В одеському автобусі їде жінка й розмовляє мобілою: "... І ти собі уявляєш, Софочко, захожу я до нашої спальні, а він із сусідкою там перекидаються на нашому ліжку. Ну я навшпиньки прокралася на кухню, взяла... Ой, Софочко, моя зупинка, я в шість із роботи поїду й дорозповім."

Шоста вечора. Та ж жінка сідає в автобус, а в автобусі всі ті ж обличчя сидять. Тут застрибає задиханий чоловік, ледь переводить подих: "Я не запізнився?" Дивиться на жінку й каже: "Ну, що втупилася? Дзвони Софочці."

— Рабиновичу, — кричить Абрам, — я передумав і в Ізраїль не поїду, залишаюсь в Одесі.

— Ти що, божевільний?! Уже документи зібрали, гроші перерахували, квитки на теплохід купили! Чому ти не поїдеш?

— Там плюс 40 у затінку!

— Абраме, а ти не ходи в затінок!