Щоб співати караоке, слух не потрібний. Потрібні хороший зір і відсутність совісті.

— Абраме Мойсеєвичу, я хотів би навчатися у вас музиці.

— Як, вибачте, ваше прізвище?

— Іваненко.

— Але, молодиче, у вас же зовсім немає хисту!

— Але я дуже хочу!

— А як, вибачте, вас звати?

— Іван.

— Але ж ви розумієте, що вам це не до снаги.

— Але це мрія мого батька...

— А як ваше по-батькові?

— Ааронович...

— Ну ви ж бачите, як глибоко буває закопаний талант!

Турист звертається до гіда в маленькому іспанському містечку:

— Що це? Всі мешканці так радіють, навколо сміх, усі обіймаються, вітають один одного, феєрверк, танці й це чудове іспанське вино! Як шкода, якесь свято, а я від’їжджаю! Може залишитись на пару днів?

— Ні-ні-ні, дуже вас прошу, не хвилюйтесь, вони вас проводжають. Просто ви останній московський турист!

Пасажир — таксисту, що слухає шансон:

— А ви сиділи, чи тільки збираєтесь?

— Як ти можеш терпіти свою жінку? Вона ж вічно бурчить, пиляє, чіпляється до кожної дрібниці. Вона хоч колись буває у доброму гуморі?

— Та не дай боже! Коли вона в доброму гуморі, вона ще й співає!

— Проходьте, гості дорогі! Ми ось тут сидимо, ковбасу їмо, музику слухаємо, і ви сідайте музику слухати!

— Слухай, а чого це ти в машині постійно баяніста возиш?

— Автомагнітолу вкрали.

Два нувориша в театрі. Оркестр. Диригент біля сцени. Один нувориш говорить іншому, вказуючи к бік сцени:

— Бетховен?

— Із спини не видно.

Змучені, захекані батьки сваряться з тринадцятирічною дочкою:

— Ах ти, паскудне дівчисько! Ми з татом вже всі бари і дискотеки оббігали! А вона біля під’їзду! У пісочниці, бач, грається! .

Хлопець із дівчиною танцюють в клубі. Хлопець:

— О, яка у вас шия!

— А в мене все тіло таке...

Хлопець різко відскакує:

— Так митись же треба! ..