— Романтичні фільми шкідливі, бо жінки вірять, що все це може відбутися в реальному житті!

— Я знаю. Те ж саме можна сказати про чоловіків і порно.

Приходить додому дуже п’яний режисер театру. Жінка відчиняє двері, він до неї з порогу:

— Тазик, блювати буду!

Жінка мерщій за тазиком, приносить, режисер, піднявши вказівний палець:

— Стоп! Концепція змінилась! Я обісрався!

Дружина говорить чоловікові:

— Вечеря скоро буде готова. Потім я покупаю дітей, вкладу їх спати, пришию гудзики до твоєї сорочки, і тоді можна буде піти в кіно.

— Добре, а коли ти сходиш за квитками?

— Ти даремно відмовляєшся, пельмені чудові.

— Пристойні люди беруть із собою в кінотеатр попкорн.

— Діти, дістаньте олівці і папір. Сьогодні ми спробуємо намалювати коня, а Наталя Петренко постарається не ворушитися!

— Чого ти мучишся, — заспокоює студента-композитора перед іспитом за фахом його однокурсник. — Візьми прелюдію свого педагога, перепиши її навпаки — з кінця до початку — і готово!

— Пробував, — зітхає студент, — вальс Шуберта виходить...

Повзуть два короїди усередині деревинки. Один іншому:

— Дерево як дерево, а всі — Страдіварі! Страдіварі!

Діалог двох героїв фільму:

— Ноw dо уоu dо?

— Аll rіght!

Голос перекладача за кадром:

— Як ти це робиш?

— Завжди правою!

Художник-абстракціоніст жаліється колезі:

— Оце халепа! Клієнтка, портрет якої я малюю, попросила змінити колір очей.

— Це важко зробити?

— Та ні. Просто я забув, де я їй очі намалював...

Два проктологи довго розглядають картину Малевича, потім один із них каже до іншого:

— Та ну, колего! І зовсім не схоже!