— Романтичні фільми шкідливі, тому що жінки вірять, що все це може статися і в реальному житті.

— Я знаю. Те ж саме з чоловіками і порнофільмами!

Подруги:

— Гадаю, йому можна довіряти.

— Звідки така впевненість?

— Чоловіку, який тримає порнуху в теці ВідеоПорнуха, приховувати нічого!

— Чого ти мучишся, — заспокоює студента-композитора перед екзаменом зі спеціальності його однокурсник. — Візьми прелюдію свого педагога й перепиши її навпаки — з кінця до початку — і готово!

— Пробував, — зітхає студент, — вальс Шуберта виходить...

Ненавиджу, коли у фільмах жахів головний герой сам у квартирі і питає: "Тут хтось є?"

Ніби вбивця йому відповість: "Так, я тут на кухні. Хочеш бутерброд?"

Я відразу зрозумів, що переді мною незвичайна дівчина. Навіть не можу зразу сказати, що наштовхнуло мене на таку думку.

Чи томик Бальмонта в її руці, чи то млосна імла в синіх бездонних очах, чи враження цілковитого зречення від суєтного світу навколо, чи бюстгальтер, надягнений поверх пальто...

Сидить маляр-абстракціоніст у себе в майстерні, занурений у печаль. Тут заходить його друг і запитує:

— Чому це ти такий невеселий?

— Та от розумієш яка річ, написав тут портрет однієї дами...

— То це ж добре!

— Але тепер вона попросила мене змінити на картині колір її очей.

— То й що?

— То проблема в тому, що я не можу згадати, де я на картині очі намалював.

Шукав на чужому комп’ютері ХХХ фільми. Шукав-шукав... І – о, диво! Знайшлися таки... Тека називалась "Драйвери для джойстика".

Не всі знають, що Брюс Уілліс пересувається по будинку виключно по вентиляції.

В автобусі:

— Дівчина, ви, напевно, стриптизерка?

— Так, а як ви здогадалися?

— А ви за поручень ногою тримаєтеся.

— А я вірші пишу.

— І як виходить?

— Наполовину: писати виходить, а вірші — ні.