Анекдоти на тему "Мистецтво"
Молода симпатична піаністка познайомиться зі скрипалем з пристойним смичком для домашніх концертів.
Темно, як у Малевича в квадраті.
Розмова у художньму ВУЗі:
— Пензлі взяв?
— Взяв.
— Фарби взяв?
— Взяв.
— Палітру взяв?
— Я взяв по 2 літри, по одному буде замало.
– Абраме, не зрозумію, чому всі кричать: "Паваротті – талант! Ах, який голос!" Він же фальшивить і гаркавить.
– А ти що, був на його концерті?
– Та ні, але мені вчора Мойша по телефону наспівав.
Не подобається мені веселе кантрі, хороший джаз — теж не дуже, важкий рок — теж не подобається... мені до душі — м'який поп.
Іде зйомка порновідео. Звичайно, відразу ж пишеться звук. На ліжку акторка, на акторці — актор. Виконує поступні рухи. Швидше. Швидше... Швидше... Акторка під ним ритмічно пищить... Обличчя актора великим планом, він піднімає очі на камеру... і завмирає. На його обличчі проступає зовсім уже несексуальна напруга...
— Блін! Текст забув!
Все життя — театр, люди – актори, а головну роль грають гроші.
— Петре, ви вільні? Так? От і чудово! Приходьте до нас, ми тут Коцюбинського читаємо! Микола приніс чотири томи збірки творів. Із нами дві аспірантки філологічного факультету й студентка консерваторії. Якщо не складно, захопіть із собою якийсь інструмент помузичити — скрипку, а краще віолончель.
— Сергію, де ти таких знаходиш?! Що таке віолончель? Літруха горілки, чи що?
— Так, саме так, Петре! Ми чекаємо на вас!
Євробачення — конкурс, на якому два з гаком десятки країн представляють кожна свою версію олбанської англійської.
Дві блондинки:
— Я знайшла гарну роботу — робити нічого не треба, тільки балакаю, і платять непогано.
— Ким же ти працюєш?
— Натурщицею.
— З тебе пишуть картини?
— Ні, з мене пишуть анекдоти.