Анекдоти на тему "Краса"

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."

— Із завтрашнього дня виходьте на роботу, — каже керівник щойно прийнятій дівчині, — Тільки пам’ятайте: в нашому офісі білий верх — темний низ.

— А можна навпаки? — запитає новенька, яка не любить одягатися як усі.

— Можна й навпаки, головне щоби був контраст і білий верх...

Чоловік, спостерігаючи як дружина розкладає косметику, вирішив дізнатись що й для чого їй потрібне.

Жінка:

— Ну от дивись: спочатку я вмиваюся пінкою, потім — скраб, відтак тонік, крем, основа для макіяжу, тональний крем, а потім пудра.

— А навіщо все це?

— Щоби вийшов природній колір обличчя.

В автобусі поруч із ефектною дівчиною з татушками майже всюди стоїть бабуся й із подивом вдивляється в татушку на шиї.

Юна панія:

— Чо, бабусю, у твій час татушок не було? Чо вирячилась?

Бабуся:

— Доцю, у мій час усе було. Я тридцять років пробула в Азії. Потім викладала китайську в Академії Наук. Я от просто не можу втямити, чому на твоїй шиї написано "повторно не заморожувати".

Я відразу зрозумів, що переді мною незвичайна дівчина. Навіть не можу зразу сказати, що наштовхнуло мене на таку думку.

Чи томик Бальмонта в її руці, чи то млосна імла в синіх бездонних очах, чи враження цілковитого зречення від суєтного світу навколо, чи бюстгальтер, надягнений поверх пальто...

Сидить маляр-абстракціоніст у себе в майстерні, занурений у печаль. Тут заходить його друг і запитує:

— Чому це ти такий невеселий?

— Та от розумієш яка річ, написав тут портрет однієї дами...

— То це ж добре!

— Але тепер вона попросила мене змінити на картині колір її очей.

— То й що?

— То проблема в тому, що я не можу згадати, де я на картині очі намалював.