Блукаючи поміж пильних полиць, самотня 42-річна бібліотекарка Люда мріє, щоб нестарий приємний у спілкуванні читач також узяв її на 10 днів і повернув цілковито пошарпаною...

— Ви розмовляєте англійською?

— Тільки зі словником.

— А з людьми соромитесь?

Тільки у нас! На борту нашого авіалайнера є книга скарг і заповітів. Бажаємо вам приємного польоту!

У бібліотеці:

— Де я можу знайти книги про самогубства?

— На п’ятій полиці зліва.

— Але там немає жодної книги...

— Так їх ніхто не повертає...

— За що на тебе жінка вчора увечері так кричала?

— Та за бібліотеку.

— Ходив учора в бібліотеку?

— Так.

— А кричала за що?!

— Та труси в читалці забув.

— Петре, ви вільні? Так? От і чудово! Приходьте до нас, ми тут Коцюбинського читаємо! Микола приніс чотири томи збірки творів. Із нами дві аспірантки філологічного факультету й студентка консерваторії. Якщо не складно, захопіть із собою якийсь інструмент помузичити — скрипку, а краще віолончель.

— Сергію, де ти таких знаходиш?! Що таке віолончель? Літруха горілки, чи що?

— Так, саме так, Петре! Ми чекаємо на вас!

Маленький синок гасає по квартирі. Скидає книжки з полиць, картини й фотокартки зі стін, розкидає одяг, висуває шухляди, переставляє стільці...

— Що ти робиш?! — злякано питає мати.

— Граюся в гру.

— В яку ще гру?

— "Чорт забирай, де мої ключі від машини?!"

Колекціонер старовинних книг запитує свого приятеля, чи той бува не має книг такого роду.

— Тепер уже не маю, — відповідає друг, — тиждень тому я викинув Біблію, яка валялась у мене казна скільки, здається, це було видання... Гут... як його... Гутен...

— Гутенберга? Ти викинув Біблію Гутенберга? Та ж це була перша з надрукованих книг! Вона безцінна! Тепер за один примірник цього видання дають 4 мільйона доларів!

— Ні, за мою, я думаю, ніхто би й ламаного шага не дав, бо якийсь дурень пописав у ній усі поля... Здається, його звали Мартин Лютер...

— Я подарував дружині на різдво книгу "Як економити гроші".

— Ну, і як у неї це виходить?

— Каже, що нормально. Я кинув курити і схуд на шість кіло...

Даїшник зупиняє машину. Помічає, що водій тримає під обома пахвами по книзі.

— Що за книжки читаєте?

— Правила дорожнього руху й кримінально-процесуальний кодекс.

— А що це у вас за проводи на грудях?

— Мікрофон — нашу з вами розмову записувати.

— А відеокамери, бува, ви не маєте?

— От відеокамери, на жаль, немає.

Даїшник (показуючи руками непристойний жест):

— Ну, тоді щасливої дороги!