Анекдоти на тему "Книги"

Маленький синок гасає по квартирі. Скидає книжки з полиць, картини й фотокартки зі стін, розкидає одяг, висуває шухляди, переставляє стільці...

— Що ти робиш?! — злякано питає мати.

— Граюся в гру.

— В яку ще гру?

— "Чорт забирай, де мої ключі від машини?!"

Колекціонер старовинних книг запитує свого приятеля, чи той бува не має книг такого роду.

— Тепер уже не маю, — відповідає друг, — тиждень тому я викинув Біблію, яка валялась у мене казна скільки, здається, це було видання... Гут... як його... Гутен...

— Гутенберга? Ти викинув Біблію Гутенберга? Та ж це була перша з надрукованих книг! Вона безцінна! Тепер за один примірник цього видання дають 4 мільйона доларів!

— Ні, за мою, я думаю, ніхто би й ламаного шага не дав, бо якийсь дурень пописав у ній усі поля... Здається, його звали Мартин Лютер...

Даїшник зупиняє машину. Помічає, що водій тримає під обома пахвами по книзі.

— Що за книжки читаєте?

— Правила дорожнього руху й кримінально-процесуальний кодекс.

— А що це у вас за проводи на грудях?

— Мікрофон — нашу з вами розмову записувати.

— А відеокамери, бува, ви не маєте?

— От відеокамери, на жаль, немає.

Даїшник (показуючи руками непристойний жест):

— Ну, тоді щасливої дороги!

Молодий письменник Г. Письчук написав книгу.

Випустив її накладом 100 тисяч примірників. Дивиться — ніхто не купує. Вирішив дати оголошення в газету. "Молодий симпатичний мільйонер хотів би познайомитися з дівчиною, схожою на героїню книги Г. Письчука". Наступного дня увесь наклад був розпроданий.