Анекдоти на тему "Книги"
Блукаючи поміж пильних полиць, самотня 42-річна бібліотекарка Люда мріє, щоб нестарий приємний у спілкуванні читач також узяв її на 10 днів і повернув цілковито пошарпаною...
— Ви розмовляєте англійською?
— Тільки зі словником.
— А з людьми соромитесь?
Тільки у нас! На борту нашого авіалайнера є книга скарг і заповітів. Бажаємо вам приємного польоту!
У бібліотеці:
— Де я можу знайти книги про самогубства?
— На п’ятій полиці зліва.
— Але там немає жодної книги...
— Так їх ніхто не повертає...
— За що на тебе жінка вчора увечері так кричала?
— Та за бібліотеку.
— Ходив учора в бібліотеку?
— Так.
— А кричала за що?!
— Та труси в читалці забув.
— Петре, ви вільні? Так? От і чудово! Приходьте до нас, ми тут Коцюбинського читаємо! Микола приніс чотири томи збірки творів. Із нами дві аспірантки філологічного факультету й студентка консерваторії. Якщо не складно, захопіть із собою якийсь інструмент помузичити — скрипку, а краще віолончель.
— Сергію, де ти таких знаходиш?! Що таке віолончель? Літруха горілки, чи що?
— Так, саме так, Петре! Ми чекаємо на вас!
Маленький синок гасає по квартирі. Скидає книжки з полиць, картини й фотокартки зі стін, розкидає одяг, висуває шухляди, переставляє стільці...
— Що ти робиш?! — злякано питає мати.
— Граюся в гру.
— В яку ще гру?
— "Чорт забирай, де мої ключі від машини?!"
Колекціонер старовинних книг запитує свого приятеля, чи той бува не має книг такого роду.
— Тепер уже не маю, — відповідає друг, — тиждень тому я викинув Біблію, яка валялась у мене казна скільки, здається, це було видання... Гут... як його... Гутен...
— Гутенберга? Ти викинув Біблію Гутенберга? Та ж це була перша з надрукованих книг! Вона безцінна! Тепер за один примірник цього видання дають 4 мільйона доларів!
— Ні, за мою, я думаю, ніхто би й ламаного шага не дав, бо якийсь дурень пописав у ній усі поля... Здається, його звали Мартин Лютер...
— Я подарував дружині на різдво книгу "Як економити гроші".
— Ну, і як у неї це виходить?
— Каже, що нормально. Я кинув курити і схуд на шість кіло...
Даїшник зупиняє машину. Помічає, що водій тримає під обома пахвами по книзі.
— Що за книжки читаєте?
— Правила дорожнього руху й кримінально-процесуальний кодекс.
— А що це у вас за проводи на грудях?
— Мікрофон — нашу з вами розмову записувати.
— А відеокамери, бува, ви не маєте?
— От відеокамери, на жаль, немає.
Даїшник (показуючи руками непристойний жест):
— Ну, тоді щасливої дороги!