— Попелюшко! Ти підлогу помила?

— Так, матінко.

— Горох перебрала?

— Так, матінко.

— Троянди посадила?

— Так, матінко.

— Скотину нагодувала?

— Ні, матінко, ваші дочки ще сплять.

Англійський священик, гуляючи гарно доглянутим садом, побачив садівника за роботою. Аби нагадати йому про божу велич, священик промовляє:

— Я бачу, пане, у вас чарівний сад. Яку красу творить Господь, коли йому допомагає людина!

— Овва! Бачили б ви цей сад торік, коли він творив тут сам...

— Лікарю! Та ви з глузду з’їхали! Навіщо ви мені прописали букетик фіалок всередину?!

— Хворий, вам уже байдуже. А в нашого патологоанатома Танечки завтра день народження — їй приємно буде.

Один хасид закохався в українку. Зістриг пейси, змінив сурдут на вишуканий костюм. Відпустив маленькі вусики, купив букет квітів і пішов на побачення. Тут із-поза рогу вискочила машина й збила його. Коли він постав перед богом, то звернувся до нього з жалібним докором:

— Господи! За що?! Я ж так у тебе вірив! Дотримувався усіх твоїх заповідей!

І почув у відповідь:

— Ой, Мойше, це ти? А я тебе не впізнав!

— Мушу вибачитися перед вами, куме: я дізнався, що моя курка пошкодила ваші квіти...

— Не варто вибачатися – мій собака загриз вашу курку...

— Ну то в такому випадку все прекрасно: ваш собака потрапив під мій автомобіль!

Заходить чоловік в квітковий кіоск.

— Вітаю! Я хочу у Вас купити 100 троянд для своєї дружини.

— Господи! Що ж Ви такого страшного зробили?

Кощій каже:

— Баба Яга, пішли зі мною в кіно.

Баба Яга задумливо відповідає:

— Ні, Кощій, не для тебе ця квіточка розцвіла...

— У дитинстві мені мама заплела в косу квіточку. Було красиво — але дуже вже боляче бив по спині глиняний горщик...

Ніч. Чоловіка вдома немає, дружина в істериці. Раптом дзвінок у двері, дружина відчиняє, а там чоловік із посмішкою, квітами і тортиком.

— Любий, що це з тобою? Це мені?

— Тобі, люба, тобі. Пішли в спальню?

— Так одразу? Ти давай чайок із тортиком, а я поки що квіти поставлю.

— Потім, усе потім! Пішли в спальню!

— Любий, я...

— Пішли ж, ну...

— Ну не можу я, розумієш, у мене критичні дні!

— Та що ви всі, змовились, чи що?!

— Вуйку, а чому це Ви квітки поливаєте машинним маслом, засохнуть?

— То нічого що засохнуть, же би зброя не заржавіла.