— Що таке машина часу?

— Це коли в туалеті закінчився папір, та зате є відривний календар!

— Куме, як ви думаєте, оголошення в газетах дають якийсь результат?

— Ще б пак! Ми дали оголошення в газету в понеділок, що шукаємо сторожа, а у вівторок нас уже пограбували!

Кореспондент питає директора дурдому, який тест є критерієм для виписки.

— Ми наливаємо повну ванну води, кладемо поряд чайну ложечку і великий кухоль, і пропонуємо звільнити ванну від води.

Кореспондент усміхається і каже:

— Ну будь-яка нормальна людина візьме кухоль.

— Ні, — каже директор, — нормальна людина вийме пробку.

Радіоведучий:

— А зараз для селян музична програма "За вашими листами".

Потім клац, шипіння й чути голоси:

— Миколо, заграй...

— Та не хочу!

— Ну, Миколо, та ж заграй...

— Не буду!

Так триває кілька хвилин, а потім ведучий каже:

— Ви слухали "Капризи" Миколи Паганіні.

Інтернет-пошуковики почали скидатися на телебачення: те, що тобі треба — не знайдеш, а що їм треба — все одно покажуть.

Онук краєм ока побачив, що дід потаємно читає якийсь журнал, тихенько підкрався до нього, глип на те чтиво та й питає:

— Дідусю, а що ти таке розглядаєш?

— Історичний журнал.

— Діду! Та який він історичний?! Це ж порнографічний журнал!

— Це для тебе, мій хлопчику, він ще порнографічний, а для мене – вже історичний...

— Люба, я читав, що жінки і чоловіки мають однакові права.

— Не розводь теревені, ти не в парламенті. Прасуй далі!

— Читати газети, сидячи на унітазі — це правильно! .

— Чому?

— Тому що готовий до будь-яких, навіть найстрашніших новин..

Прочитав у газеті, що омари і м'ясо барракуди мені протипоказані! І як тепер жити?!

Телебачення — це такий рудиментарний архаїчний Інтернет, в якому лише пара сотень сайтів і дуже складно розміщати свої сторінки й коментарі.