Чоловіки розповідають про своїх дружин.

Німець: — Моя дружина строга, як німецька вівчарка.

Француз: — А моя весела, як болонка.

Українець: — Моя дружина теж собака, тільки не знаю, якої породи.

Жінка — чоловікові:

— Коханий, а ти кого хотів би... хлопчика чи дівчинку?

— Дівчинку... років 18-ти...

— Увечері, мабуть, буде буря! — каже чоловік, йдучи на роботу.

— Якщо ти повернешся раніше, ніж я ляжу спати, то бурі не буде — заспокоїла дружина.

— Твоя дружина ощадлива?

— Іноді. На іменинах, коли їй стукнуло сорок, вона встромила у святковий торт усього двадцять шість свічок.

Під час перепису населення питають одну жінку:

— Ваш чоловік знає якусь іноземну мову?

— Та мабуть, бо як прийде додому п'яний, то таке белькоче, що ні я ні діти не второпаємо...

Дівчина дорікає знайомій молодиці:

— Я ж просила, щоб ви нікому не казали, що я засватана.

— Я й не казала, а тільки спитала куму, чи вона знає про це.

Лікарю, як мені схуднути?

— Є два шляхи. Перший — відправитися пішки в Київ, відвідати Печерську Лавру.

— Так це ж далеко!

— Тоді другий шлях: знайти молоду, неприборкану в любовних пещеннях жінку.

— Так воно, взагалі ж, і до Києва недалеко...

Юна дружина відчинила двері вся в сльозах.

— Мене образили. Мене образила твоя мати.

— Мати? — здивувався чоловік. — Адже вона за сотні километрів звідси.

— Ну то й що? Вранці прибув від неї лист для тебе, і я розпечатала конверт.

Чоловік прочитав листа, погляд його спохмурнів.

— Але де ж тут образа?

— У приписці. Там сказано: "Дорога Ганно, не забудь віддати листа Андрію"

Страшно ревнива дружина чоловікові:

— Зараз же покажи цей лист. По почерку видно, що воно від жінки.

Та й потім, чого це ти так спітнів, читаючи його?

— Візьми, дорога, це рахунок із твого салону краси...

— А як ви живете з вашим чоловіком?

— Ой, знаєте, чудово: він вішає мені локшину на вуха, а я акуратно намотую її йому на роги...