Приїхали чоловік з жінкою на базар вибирати чоботи, ходили, ходили і все йому мале. Жінка питає:

— Слухай, а чому в тебе нога така велика ?

— Розумієш люба, в дитинстві я жив у селі, грошей на черевики не було, того мобуть і виросла така велика.

— Та краще б ти без трусів ходив

— Дівчино, це вам від чоловіка за он тим столиком.

— А що це?

— Його рахунок.

В супермаркеті мала років 4-х підходить до консультанта:

— Вибачте, ви можете підійти до моєї мами?

— Так, звісно.

Мала (йдучи):

— А то задовбала вона вже — оце їй вибрати, чи це...

Після весілля:

— Любий, в нас буде троє дітей – дві дівчинки й хлопчик.

— Звідки ти знаєш, люба?

— А вони поки що в мами!

Провінційна готель. Ніч. За стіною лунають характерні скрипи і стогони. Потім проникливий жіночий голос з придихом вимовляє:

— Глибше... Глибше... Глибше...

Через якийсь час лунає відчайдушний чоловічий тенорок:

— Я не можу глибше! Я можу частіше!

— Ти така похнюплена сьогодні. Може, тебе якось втішити?

— Спробуй розповісти, що в тобі ведеться ще гірше. Має допомогти.

Викладач в інституті питає студентів:

— Яка жінка була першим льотчиком?

Голос з задньої парти:

— Баба Яга.

В магазині спортивного обладнання жінка вибирає тренажер. Вставши на бігову доріжку, вона каже чоловікові:

— Любий, якщо ти її мені купиш, я буду виглядати як старшокласниця.

— Люба, це лише бігова доріжка, а не машина часу.

— Прокинувся... дивлюся: щось не те...

"Щось не те" теж прокинулося і заканючило:

— Хочу кави! Хочу кави!

Ідуть двоє чоловіків вулицею й бачать розкішну жінку: вишукано вбрану, фігурка й видочок як у моделі, привітний вираз обличчя.

Один до іншого:

— Ти лише поглянь яка! А комусь же вона в печінках сидіть!