Сидить маляр-абстракціоніст у себе в майстерні, занурений у печаль. Тут заходить його друг і запитує:

— Чому це ти такий невеселий?

— Та от розумієш яка річ, написав тут портрет однієї дами...

— То це ж добре!

— Але тепер вона попросила мене змінити на картині колір її очей.

— То й що?

— То проблема в тому, що я не можу згадати, де я на картині очі намалював.

П'ять разів з музею було викрадено "Чорний квадрат" Малевича...

І п'ять разів сторожу дяді Васі вдавалося відновити цю картину ще до світанку!

Одна подружка каже до іншої:

— Ти знаєш, вчора познайомилась із новим чоловіком. Він запрошує мене до себе позувати оголеною.

— Ти, звичайно, сказала йому, що ніколи не працювала натурницею?

— Звичайно. Але він відповів, що це не має значення, адже він, виявляється, теж не художник.

— Діти, дістаньте олівці і папір. Сьогодні ми спробуємо намалювати коня, а Наталя Петренко постарається не ворушитися!

Художник-абстракціоніст жаліється колезі:

— Оце халепа! Клієнтка, портрет якої я малюю, попросила змінити колір очей.

— Це важко зробити?

— Та ні. Просто я забув, де я їй очі намалював...

Два проктологи довго розглядають картину Малевича, потім один із них каже до іншого:

— Та ну, колего! І зовсім не схоже!

Якщо в Одесі на стіні висить репродукція картини Айвазовського, то кімната вважається з видом на море!

— Ви гарантуєте, що це справжній Рембрант?

— Так, гарантія три роки!

Ватсон:

— Отже, маємо три живописні картини: на першій зображено підгорілі пироги, на другій – потопельника, на третій – вагітну жінку. Виникає питання, що спільного в цих сюжетах?

— Елементарно, Ватсоне! Пізно витягнули...

Оголошення:

Познайомлюсь із інтелігентним чоловіком для серйозних стосунків. Ніяких театрів, кіно й виставок. Випили, закусили й до ліжка!