Відкрити двері вухом, затиснути воду між ногами, нести тарілку на голові і столові прибори в зубах?!

Все можливо, аби тільки не повертатись другий раз на кухню!

Летить літак на висоті 10000 метрів... Раптом перестає летіти...

Капітан викликає стюардесу й каже:

— Іди, поговори з пасажирами, щоби паніки не було.

— А що їм казати?

— Та не важливо, сама придумай.

Виходить стюардеса в салон і каже:

— Шановні пасажири, дістаньте, будь ласка, свої паспорти.

Усі дістали.

— Вирвіть першу сторінку.

Усі тупо рвуть першу сторінку з паспорту.

— А зараз зверніть її в трубочку й засуньте собі в дупу.

Чути голос:

— А навіщо?

— Бо ми зараз як довбанемось! ... То такий гармидер буде!

— Тату, а чому половина моряків — лисі, а друга половина — сиві?

— Розумієш, лисі — це ті, хто плаває на всьому, що тримається на воді... Вони виходять у будь-який шторм. Швартуються з повного ходу в найтісніших гаванях. На повному ходу проходять найбільш вузькі й звивисті фарватери. Бувають у піратських районах...

— А сиві?

— А сиві — це ті, хто плаває разом із лисими.

— Хочеться нових гострих відчуттів? Оближи кактус!

Перший пілот каже другому:

— Скажи парашутистам, щоб перестали стрибати! Ми ще не злетіли!

Біля травмопункту перебинтоване подружжя зупиняє таксі. Сідають в машину і просять водія:

— Тільки не женіть, будь-ласка. А то вчора нам дістався такий шумахер що ми в аварію попали.

Таксист повертається:

— Ой, а я вас і не впізнав!

Провідниця запитує у чоловіка, який біжить за поїздом і розмахує руками:

— Чоловіче — ви що, на потяг запізнилися?

— Ні, блін, я його з вокзалу виганяю!

Якщо ви заблукали в лісі, не панікуйте! Подивіться з якого боку росте мох на деревах. Вигляд моху заспокоює...

— Ти той самий король Артур, що може витягнути меч із каменя?

— Так.

— Там УАЗик у калюжі застряг, ходімо, допоможеш.

Приходить хлопець до великого майстра бойових мистецтв і каже:

— О великий майстре, станьте моїм учителем!

— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш натренувати волю... іди й повертайся за два роки!

Минуло два роки. Знову приходить він до майстра:

— О великий майстре, я два роки тренував свою волю, станьте моїм учителем!

— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш набратися терпіння... Іди й повертайся за п’ять років!

Минуло п’ять років.

— О великий майстре, я п’ять років набирався терпіння, станьте моїм учителем!

— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш навчитися зависати в повітрі на висоті п’ять метрів... іди й повертайся за десять років!

Минуло десять років.

— О великий майстре, станьте моїм учителем, я десять років тренувався зависати в повітрі на висоті п’ять метрів і спромігся зробити це!

— От лайно!