У лікарні на ліжку лежить людина, вся замотана бинтами, і диктує лист:

— Шановний головний редакторе журналу "Екстремали"! Поспішаю повідомити вам, що в статті, присвяченій стрибкам з парашутом, є помилка!

Дівчина з брекетами на все життя запам'ятала, що їй не можна посміхатися в грозу.

Даішник бачить, що за дозволеної швидкости 60 км/год одна з машин їде зі швидкістю 20 км/год. Зацікавило то його. Зупинив.

У салоні 4 бабусі, років так під 80. Одна з них за кермом, а ще три з переляканими обличчями сидять позаду.

Бабулька за кермом:

— У чому річ, синку? Їду строго за обмеженням швидкості: там знак 20.

Даішник:

— Це не знак обмеження швидкості, а номер траси. А чому решта такі налякані?

— А ми щойно звернули з траси номер 270.

— Учителю, дайте мені найвищу практику, що тільки може бути, — попросив учень.

— Добре, — відповів Учитель, — от тобі мантра: "тулум-кулум-бурум-тха", повторюй її вдень і вночі, вголос, коли самий, і подумки, коли навколо люди.

Учень практикувався два роки й нарешті спитав:

— Учителю, скільки ж іще мені повторювати цю мантру?

— Завтра на світанку приходь на гору складати іспит, — була відповідь.

Ледь узялося на світ, учень видерся на гору. Там на нього вже чекав Учитель.

— Я готовий до іспиту, Учителю.

— Добре, — сказав Учитель, — тоді стрибай зі скелі.

— Я ж розіб’юсь, — злякався учень.

— Як же ти можеш розбитися, якщо ти два роки поспіль повторював мантру? — заперечив Учитель.

Учень набрався духу, заплющив очі й стрибнув...

— Йооо... пе... ре... се... те... — пронеслося відлунням по ущелині й урешті решт почувся ляпанець тіла, що впало на камені.

Стежинкою Учитель спустився на дно ущелини й побачив закривавлену купу кісток і м’яса, змішаних із брудом. Він обережно згріб усе докупи, і щось нашіптуючи, воскресив учня. Перше, що побачив учень, розплющивши очі, були добрі очі Учителя.

— Не йо-пе-ре-се-те, — сказав Учитель, — а "тулум-кулум-бурум-тха".

Журналіст запитує в переможця автоперегонів:

— Як ви спромоглися обігнати такого досвідченого й іменитого супротивника?

— Та ж оце, щоб воно згоріло! — гальма відмовили...

Учора нікого не застрелили, не підірваний жоден автомобіль, ні один літак не впав, жоден корабель не затонув. Природних лих не сталося. Редакція нашого телеканалу приносить свої вибачення аудиторії.

Приходить чоловік у господарський магазин:

— Дайте мені мило й мотузку.

— Ви що, вдавитись хочете?

Чоловік (саркастично):

— Ні, я помиюсь — і в скелелази!

— А ми на Новий рік в офісі влаштували перегони на кріслах із коліщатами. Чотири кола, й притому як належить, із пітстопами: зупинялись в спеціально відведеному під цю справу місці, заправлялись горілкою, й далі на трасу.

— Цікаво, а як би до цієї витівки поставилось керівництво?

— Наш директор приїхав останнім.

В дитинстві Софія Ковалевська планувала займатися стрибками із жердиною. Але рідні та знайомі вмовили дівчину, що це занадто екстравагантно для ХІХ сторіччя, і порадили їй для початку зайнятися математикою...

Не всі знають, що Брюс Уілліс пересувається по будинку виключно по вентиляції.