— Тату, а бабуся точно цим поїздом поїде?

— Точно синку, точно, ти не відволікайся, відкручуй гайки...

Син у чотирирічному віці загадує батькові загадку:

— Що таке: дзень-дзень, няв-мняв?

— Не знаю.

— Це кішка в трамваї приїхала.

— А що таке: дзень-дзень, гав-гав?

— Це собачка в трамваї приїхала.

— Ні, це мама з роботи прийшла.

— Тату, вгадай, який потяг більше всіх запізнюється?

— Який, синку?

— Той, який ти обіцяв мені подарувати ще на минулий Новий рік.

Син до тата-інтернетчика підходить:

— Тату, а адреса пишеться з однією "р", чи з двома?

— З трьома w, синку.

Зустрічаються два чоловіка.

— Де пропадав?

— Так ось, дітей возив до міста, зоопарк подивитися.

— Ну і як, яких тварин бачили?

— У-у, тигра бачив величезного. Смугастий, з іклами, ходить по клітці, а потім як підійде до грат, як зробить так: ф-ф-ф-х-х...

— Брешеш. Я тигра знаю, він гарчить: р-р-р-р...

— Ну, так це якщо він мордою підходить.

— Ну що тобі, синку, в зоопарку найбільше сподобалось?

— П'яний дядько, що мавпам язика показував.

— Татку, а чому індіанці фарбують обличчя?

— Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну.

Через деякий час:

— Тату, йди подивися! Мама готується на війну!

Сергійко прасує штанці. Мама подивилася та й питає:

— Ти навіщо стільки стрілок наробив?

— Ну... то ж запасні!

— Тату, а де Альпи?

— Спитай мами. Вона завжди любить переставляти все з місця на місце.

Розмовляють біля телевізора двоє хлопчаків:

— Не уявляю, як жили наші предки: не було ж ні телека, ні комп'ютерів, ні інтернету...

— От вони і вимерли!