— Кого ти привів з дитячого садка? Це ж не наша дитина!

— Не хвилюйся, дорога. Завтра все одно нам його назад відводити.

В церкві:

— За душу Петра, за душу Івана, за душу Михайла...

Маленький хлопчик каже до бабусі:

— Бабо, ходімо звідси, а то й він нас задушить...

— Ізю, візьми дитину на футбол!

— Навіщо? Він іще маленький.

— Ну, а шо він верещить просто так!

Син генерала грає у солдатики:

— Тату, дивися, я тут правий фланг вишукував, а тут лівий...

— Правильно, молодець! А ось це напевно резерв причаївся?

— Ні, це мені солдатики дачу будують...

Донька вчиться на кухаря. Мати:

— А вам дозволяють їсти те, що ви готуєте?

Донька (крізь сльози):

— Нас примушують...

Син, граючи з кубиками:

— Тату! А ти кого хотів, хлопчика чи дівчинку?

— Я хотів добре провести час...

Батько за сином у дитсадок приходить.

У нього запитують:

— Який ваш?

— А яка різниця? Однак завтра назад вести.

Повернувшись із пологового будинку, місіс Сміт спершу облаяла, а потім і побила свого чоловіка, покликаючись на те, що їхнє немовля не має ні найменшої подібності до неї, зате викапана чоловікова секретарка.

— Алло! Маріє Іванівно? Вовочка не зможе прийти сьогодні до школи, він хворий.

— Добре, а з ким я розмовляю?

— Це я, мій тато!

Скільки б іграшок у дитини не було, все одно найулюбленішими будуть пульт, телефон, дроти й каструлі.