На кордоні. Митник зупиняє маленьку дівчинку й запитує: — А що це, дівчинко, в тебе за порошочок?

— А це, дядечку, героїн!

— Та ні, героїн білого кольору, а твій — помаранчевий.

— А це, дядечку, дитячий героїн, із апельсиновим смаком.

Свекруха — тещі:

— Оксанка нам усім дуже подобається. От тільки живе вже другий рік, а все ніяк народити не може.

— Навіть не знаю, що з нею сталось. Вдома кожен рік народжувала...

Іспит, студентка валиться безповоротно. За дверима стоїть юрба й думає, як її виручити. Нарешті в аудиторію уривається хлопець і кричить:

— Милевська, у тебе син народився!

Викладач її, природно, поздоровляє, ставить оцінку, розписується.

Старий єврей в РАГСі просить змінити його прізвище, ім’я й по-батькові.

Усі шоковані: мовляв, навіщо, діду, однаково вже скоро туди...

Єврей: "Ну, я надгробок знайшов готовий, не пропадати ж добру".

Вовочка приходить зі школи з фінгалом під оком. Батько його запитує:

— Що, напали?

— Так, годинника хотіли відібрати.

— То ти їх упізнати зможеш?

— А чому я? Нехай тепер їх родичі впізнають...

— Вовочко, не заходь сильно далеко купатися, а то втопишся! Вовочко, я ж сказала — не заходь далеко, і взагалі вилізь з тазика...

Зіграли в українському селі весілля. Петра з дружиною поклали на піч, всі родичі по хаті хто де вклався. Раптом серед ночі голос малого Івасика.

— Дядьку Петре, а дайте і мені вареник!

(Дядько, захекано) — Та який вареник???

— Ну дядьку Петре, ну дайте і мені вареник!!!

— Та нема в мене, де я тобі його серед ночі знайду???

— Ну а чим ви тоді так голосно чвакаєте?

— Тату!

— Що?

— Наш кіт в тапки накакав!

— Що? Ах ти скотино! Вб'ю заразу!

— Та не в твої! В бабині!

— А, ну то дай йому сметанки!

Син-двієчник питає у батька-вченого:

— Тату, а чому коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим?

— Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза — це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів?

— Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?

— Синку, навіщо ти всім розповів про те, як фізрук з Марією Іванівною цілувалися?

— Вона сама про це попросила.

— Як сама?

— Сказала мені "Петрику, ти чого там на задній парті смієшся? Ану розкажи нам всім, ми теж посміємося!"