Учителька:

— Вовочко, скажи мені мерщій, скільки буде 5 + 8.

— 23.

— Ну як тобі не соромно! 5 + 8 буде 13, а не 23.

— То ви ж казали відповісти швидко, а не правильно.

Сидить чоловік вдома... Дзвінок у двері. Відкриває — на порозі єврей стоїть:

— Вибачте, це не ви витягли вчога з ополонки євгейського хлопчика?

— Ну я.

— А шапочка, вибачте, де?

Йде Вовочка з татом повз школу.

— Синку, ти в цій школі навчаєшся?

— Так.

— Я теж тут вчився 20 років тому.

— Тепер я зрозумів, що мав на увазі директор, коли говорив, що такого ідіота як я, він 20 років у школі не бачив.

— Дмитрику, скільки ніг у кота?

— Дві — щоб бігати і дві — щоб гальмувати!

— Тату, а я везучий?

— Звичайно, синку, проти тебе ні презерватив, ні аборт не допоміг...

Повертається син зі школи. Батько відкриває його щоденник і бачить: математика — "незадовільно", українська мова — "незадовільно", фізкультура — "незадовільно", співи — "відмінно". Батько хапається за пасок.

— Ну й негідник! Так ти ще й співаєш!

– Чому ти так гірко плачеш? – Запитує жінка хлопчика.

Між схлипами хлопчик каже:

– Тому що я інакше не можу.

З шкільного твору: "Мій дід розповідав мені, як жили діти мого віку в його часи. Вони ходили в ліс по гриби та ягоди, грали на вулиці в футбол, купались у річці й ловили рибу в ставку — а все через те, що в цих нещасних дітей не було ні телевізора, ні комп’ютера".

Тато Карло скаржиться Джузеппе:

— Щось Буратіно зовсім розпустився.

— Ну, що поробиш — весна...

— Мамочко, а нам сьогодні щеплення робили!

— Ну ти, доню, сподіваюся, не плакала?

— Ні, мамо, вони мене не наздогнали!