Приходить Петро до мамки і жаліється:

— Мене Галя обіжає, гуляти зі мною не хоче.

— Ану вдягайся, пішли до її батьків.

Приходять.

Мати: Ваша дочка не хоче гуляти із моїм Петрусем.

Батьки: Той що з того.

Мати: Петрику, знімай штани!

Петро: Мамо, та не треба.

Мати: знімай, кажу!

Петро: та може не треба?!

Мати: та знімай вже, гадська ти дитина!

Петро слухняно знімає штани.

Батьки: Ого!!!

Мати: От і я кажу "ого", а Галя ваша — балувана.

Львів. В салон автобуса заходить вуйко з кулеметом:

— Шановні добродіі, а чи не підкажете ви мені котра година?

Усі сидять, мовчать. Тут негр схоплюєтьсься з місця:

— Сімнадцять годин, п’ятнадцять хвилин дядьку!

— Та сиди, синку, сам бачу, що не москаль!

Син запитує маму:

— Мама, а що таке склероз?

— Що ти запитав?

Син:

— Коли?

Син питає в батька:

— Тату, а це правда, що всі казки починаються словами "Жили собі дід та баба... "?

— Ні, синку. Справжні казки починаються словами: "Якщо ви проголосуєте за мене на виборах... "

Тато сидить читає газету. Підбігає синочок і кричить:

— Тату, тату, а мене бабця вкусила!

Тато, не відриваючись від газети:

— А хто тебе, дурню, просив руки до клітки пхати!

Теща питає у зятя:

— Що ви вперше подумали, коли побачили мою дочку?

— Яка у неї мабуть красива мама...

Діти з вчителькою знялися на фотку. Вчителька переконує їх купити кожному собі по фотографії:

— Представте, як це здорово — коли ви вже будете дорослими, подивитесь на фото і скажете: "А ось Марічка, вона тепер актриса. А це ось Петрик, він тепер лікар... "

Тут пролунав тихий голос Вовочки із задньої парти:

— "А ось це Марія Іванівна, давно вже померла... "

Вовочка кричить з двору матері, що стоїть на балконі:

— Мам, кинь мені сюди 62 копійки!

— Вони ж розсипляться!

— А ти їх в п’ять гривень загорни!

Сидить Вовочка в трамваї. Поруч стоїть бабуся.

Вовочка:

— Ну, що, ноги болять?

— Болять, болять...

— А ви, коли маленькою були, старшим місцем поступались?

— Поступалась, поступалась, внучику...

— Ось тому вони й болять!

Синочок телефонує додому:

— Мам, я збираюся одружитися!

— Ой, чудово!

— Мам, але ти знаєш, проблема в тому, що моя наречена темношкіра...

— Нічого синку, ми не расисти.

— І ще у неї троє дітей і нам ніде жити.

— Не страшно, синку, ви всі чудово поміститеся у нашій затишній однокімнатній квартирі.

— Мам, а як же татко?

— А тата ми поселимо у комірчині.

— Мам, а ти?

— А я зараз піду вдавлюся.