— Алло, поліція?

— Так, що у вас сталося?

— Мені нудно.

— Бідолаха! Хочеш — сховаємо у тебе вдома пакет з героїном, а потім разом будемо його шукати?

— Таааак!

— Слухай, я закохався!

— Та ти що?! А в кого?

— У Марічку.

— Хм, то ви ж вчора лиш перший раз гуляли!

— Ні, ти зрозумій, вона — ідеал!

— Та ну?!

— Коротше, провів її до під’їзду, стоїмо, вона мене на чай запрошує, ну, типу вдома нікого немає, а я впираюсь, кажу — на роботу завтра... Ну тут вона мені й каже:

— Та не соромся ти, в мене також шкарпетки діряві.

То як я міг після цього й не закохатись?

31 грудня. Чоловік ставить стільчик і накидає зашморг із мотузки на люстру. Раптом розчиняються двері й увалюється п’яний Дід Мороз. Хлюпається на диван, дивиться на бідолаху й запитує:

— Що це ти там робиш?

— Та от, життя – жах, не можу я більше, набридло! Вирішив ось...

— М-да? .. Ну раз ти вже на стільчику, розкажи віршика, чи що...

Якось вирішив билинний богатир стятися з поганим чудовиськом.

Прийшов він до його лігвища й постукав у двері.

Двері відчинила дівчина краси неземної:

— Тобі кого?

— Мені чудовисько...

— Ну, я чудовисько!

— Як ти?!

— Ну, нафарбувалася я!

Чоловік з похмілля біля дзеркала:

— Тут я, і там я...

Дзвінок у двері.

— Хто там?

— Я.

Чоловік здивовано:

— І там я...

Одна подруга розповідає іншій:

— Сиджу вдома, раптом — дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть симпатичний молодий чоловік, питає, чи вдома чоловік. Я відповідаю, що ні. Тоді він входить, штовхає мене на диван і...

— Нічого собі!

— І не кажи! Я досі не можу зрозуміти, що він хотів від мого чоловіка?

Щасливий тато під пологовим будинком:

— Маринко, ну хто там? Хлопчик?

— Ні!

— А хто??

Стук у двері.

— Хто там?

— Поліція.

— Нікого немає вдома.

— А хто це говорить?

— Вам здалося.

— А чому світло горить?

— Я зараз вимкну.

Маленька дитина втомилась на прогулянці з мамою:

— Мамо, а ми гуляємо?

— Так.

— А нас вдома нема?

— Нема.

— А пішли подивимось, чи точно нас вдома нема.

Дві пані під час здибанки:

— Кілька місяців не знала, де мій чоловік буває щовечора.

— І що ж сталося потім?

— Одного вечора я приходжу додому і бачу: він вдома.