Сидять дід з бабою на лаві, мовчать.

Баба і каже:

— Що ти, діду, все мовчиш, розказав би що-небудь...

— Та що тобі розказувати, ти ж глуха як пень.

— Цікава історія, і що ж з ними сталося потім?

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."

— Ой, а що це у вашого дідуся?

— Де? А, це. Просто ми разом зі снодійним йому віагру даємо.

— А навіщо?

— Щоб з ліжка вночі не скочувався.

— А у нас дідусь уже третій день не встає з унітаза.

— Пронос?

— Радикуліт.

— Чи ви вірите в існування Санта Клауса?

— Санта Клауса не існує! Мені про це сам Дід Мороз розповідав.

Учитель учневі:

— Скажи дідусеві, нехай завтра прийде до школи!

— Чому дідусь? Може, батько?

— Ні, саме дідусь. Нехай він подивиться, які помилки робить у твоїх зошитах його син!

Журналіст запитує столітнього діда:

— То ви, значить, усе своє життя прожили в цьому селі?

Дід відповідає на це з гідністю:

— Поки ні.

— Дідусю, скільки Вам років?

— 80

— А я б не дала...

— А мені вже й не треба...

Старий єврей в РАГСі просить змінити його прізвище, ім’я й по-батькові.

Усі шоковані: мовляв, навіщо, діду, однаково вже скоро туди...

Єврей: "Ну, я надгробок знайшов готовий, не пропадати ж добру".

Сьогодні в крамниці дитячих іграшок бачив діда з онуком.

Дід просив продавця підібрати барабана побільше, а то, каже, онука йому здали з дудкою, то він хоче повернути дитину батькам із барабаном.