Старий і стара згадують молоді літа.

— Коли я був парубком, – каже замріяно дід, – мені дуже подобалася одна дівчина. Як же її звали? Здається, Оксана Коваленко. Де вона нині, як склалась її доля?

— Та чи ти, старий, здурів? Оксана Коваленко — це ж я!

Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Ранком бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив – то увечері ховалася вже бабуся.

Два пенсіонери сидять на лавці. Коло них проходить файна дівчинка в міні-спідниці.

Один каже: — От би мені зараз років вісімнадцять!

— Чи ти здурів? За якісь п’ять хвилин щастя знову 40 року працювати?!

Трамвай стоїть і нікуди не їде ось уже 15 хвилин. Усі нервують. Один дідусь питає,

— Ну що у нього там сталося?!

— Та колесо спустило.

З життєвої мудрості діда Опанаса:

– Погано знати багато жартів: коли треба – не згадаєш, а коли хтось розповідає – не смішно.

Сидять дід з бабою на лаві, мовчать.

Баба і каже:

— Що ти, діду, все мовчиш, розказав би що-небудь...

— Та що тобі розказувати, ти ж глуха як пень.

— Цікава історія, і що ж з ними сталося потім?

Восьмирічний хлопчик пропонує своїй семирічній подружці вийти за нього заміж.

— Боюся, що у нас нічого не вийде. У моїй сім'ї всі виходять заміж за найближчих родичів: мама заміжня за татом, бабуся за дідусем, а тітка за дядьком.

Сперечаються дві бабки:

— Ти дурепа!

— Ні, це ти дурепа!

Підходить дід:

— Та не сперечайтесь! Ви обидві праві!

— Коли починається літній вік?

— Коли вигляд гарної дівчини викликає не сподівання, а спогади.

— Андрійку, — каже сусідка, — ви вчора так гарно всі танцювали.

— Ми не танцювали, то дідусь перекинув вулик.