Мій дід у свої 90 років щоранку і взимку і влітку в одних трусах виходив на пробіжку, а потім два відра холодної води на себе виливав, ми з бабцею задовбались його лікувати...

Пішов Герасим топити Мy-мy, посадив в човен, заплив подалі, прив'язав камінь на шию, кинув у воду і поплив. Мy-мy з останніх сил випливає, однією лапкою камінь притримує, іншими гребе. Раптом назустріч дід Мазай пливе, зайців збирає. Нy йому все одно кого рятувати, зайців або собак. Він Мy-мy витягнув, в човен посадив, вона відсапалася і говорить:

— Фу-х... ще б небагато і потонула б...

Мазай (у жаху): — А-а-а! Собака, що говорить!

Мy-мy (у жаху): — А-а-а! Мужик, що говорить!

Жив-був у бабки з дідом птеродактиль Ряба. І зніс він їм яєчко. І жили вони в ньому довго і щасливо.

Журналіст питає сторічного діда:

– Так Ви, значить, все життя прожили у цьому селі?

Дід на це відповідає з гідністю:

– Поки ще ні...

У старого бандерівця питають:

— Діду, у тебе патрони є?

— Нема, хлопці.

— Діду, а пістолет є?

— Нема, хлопці.

— А кулемет є?

— От чого нема, того нема!

Сидять біля хати два стареньких діди. Розповідали один одному усілякі небилиці, анекдоти, та й почали молодість згадувати:

— Ех, куме, а було ж, що я за молодих літ і воза зі снопами підіймав.

— Брешете!

— А давайте заб'ємося, що не брешу.

Та й поспорили.

— Програли ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Підіймав, підіймав, та й не підняв...

Сидять дід з бабою на лаві, мовчать.

Баба і каже:

— Що ти, діду, все мовчиш, розказав би що-небудь...

— Та що тобі розказувати, ти ж глуха як пень.

— Цікава історія, і що ж з ними сталося потім?

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."

— Ой, а що це у вашого дідуся?

— Де? А, це. Просто ми разом зі снодійним йому віагру даємо.

— А навіщо?

— Щоб з ліжка вночі не скочувався.

— А у нас дідусь уже третій день не встає з унітаза.

— Пронос?

— Радикуліт.