Йдуть вулицею два єврея. Один важко зітхає. Другий запитує:

— У чім річ, Абраме?

— Ой, ось я оце йду на роботу, а до моєї Сари може прийти Зяма й переночувати!

— Що ви, Абраме! Тепер же день, він не зможе переночувати!

— Ой, ви таки не знаєте Зяму – такий може й удень переночувати!

— Люди добрі! Тиждень тому я вигнав з дому дружину, а готувати я не вмію і не люблю. А їсти дуже хочеться... Жінки!!! Хто скільки зможе, поживіть у мене...

— Ти цієї п’ятниці до скількох будеш зайнята?

— Цієї п’ятниці я зайнята до понеділка.

Скажіть мені, люди, нафіга нам кінець світу, якщо у нас вже є понеділок?

Сьогодні 48 квітня... Той мішок коноплі, який я потягнув у сусіда, порожній вже на чверть... Чи вистачить його до літа?

— Люба, а давай влаштуємо одне одному чудові вихідні!

— Ой! Коханий, звичайно!

— Ну, тоді до понеділка.

Йде по Лондону чоловік з чоботом на голові. Його зупиняє поліцейський:

— Чому ви з чоботом на голові, сер?

— Я завжди по середам гуляю з чоботом на голові.

— Добре, але сьогодні четвер.

— Боже, четвер! Який сором, я виглядаю як ідіот!

Це був добрий тиждень — за п’ять робочих днів хотілось звільнитися тільки три рази.

Синоптик диктує секретарці прогноз:

— У неділю невеликий дощ, температура...

— Ах, як жаль! А я збиралася в парку погуляти.

— Ну добре, тоді дощ викресліть.

На уроці. Діти з затримкою розвитку. Учителька:

— Скільки буде два помножити на два? Галинко!

— Дві тисячі!

— Ні, неправильно. Петрику!

— Гм... Вівторок?

— Ну при чому тут вівторок. Сашко!

— Чотири.

— Молодець! Як ти порахував?

— А що тут рахувати? Дві тисячі мінус вівторок...