— Яка дивна у вас шпага, пане.

— Це арматура, сер!

Шерлок Холмс і доктор Ватсон йдуть по вулиці.

Холмс говорить:

— Слухайте, Ватсоне! За цим рогом вас зараз битимуть!

— Ну, Холмсе! Я завжди приголомшувався вашій логіці, але цього разу... Як ви можете знати, не бачивши, що там за рогом...

Зайшли за будинок. Там стоять амбали з кастетами. Кидаються на Ватсона, починають його бити.

Дивом вирвавшись, Ватсон втікає. Скоро його наздогнав Холмс.

— Слухайте, Холмсе! Як же ви все-таки здогадалися?

— Елементарно, Ватсоне! Я тут вчора у вашому костюмі вимахувався.

Вагон метро.

— Хлопче, ви штовхнули цю пані. Я попросив би вас вибачитися! — сказав інтелігент молодому бурмилу.

— Якби ти попросив, я б тебе послав!

"Добре, що не попросив", — подумав інтелігент.

"Добре, що не послав", — подумав бурмило.

"Шкода, що не побилися", — подумала пані і, відсьорбнувши з банки пиво, зітхнула: "Немає тепер справжніх лицарів!"

— Чи можна послати жінку в космос?

— Так, це достатньо далеко й цілком пристойно.

Шерлок Холмс з доктором Ватсоном лежать вночі в наметі. Шерлок:

— Ватсоне, що Вам говорять ці зірки?

— Холмсе, Марс увійшов в знак Скорпіона — завтра буде відмінна погода!

— Ні, Ватсоне. У нас намет украли!

— Ватсоне, ваш паспорт — фальшивий!

— Але як ви це визначили, Холмс?!

— Ви там на фото гарні.

Якась французька королева вирішила вибрати собі у фаворити того, хто скаже найпікантнішу фразу. Переміг один маркіз, що видав наступне:

— Ваша Величність, біля Ваших ніг так багато прихильників! Я хотів би опинитися між ними!

Біля стійки бару:

— Знаєте, я в дитинстві була жахливо неприваблива...

— Мадам, ви відмінно збереглися!

— Ой, Петре, я була такою дурною замолоду!

— Не переймайся... Ти й нині дуже молодо виглядаєш!

— Холмсе, а як ви думаєте?

— То це ж елементарно, Ватсоне!