Анекдоти на тему "Гроші"

США. Українець заходить в бар, замовляє віскі:

— Скільки з мене?

— Три долари.

Українець виймає з кишені три долари. Один кладе на стійку перед собою, потім йде в лівий кінець стійки, там кладе другий, потім йде в правий кінець стійки, там кладе третій.

Обурений бармен йде направо, наліво і забирає гроші.

На наступний день українець знову приходить, знову стаканчик віскі замовляє і знову розкладає долари в різні кінці стійки.

Бармен злиться, але за грошима ходить.

Коротше, така картина повторюється день за днем.

І ось одного разу українець замовляє віскі, бере стакан, риється в кишені і витягує 5 доларів.

Бармен швидко цей папірець бере, мстиво усміхається, дістає два долари решти, йде в лівий кінець стійки, там кладе один долар, потім йде в правий кінець і там кладе другий.

Потім повертається і злорадно дивиться на українця.

Українець флегматично випиває віскі, витягає з кишені долар, кладе його перед собою й каже:

— Мабуть, візьму ще стаканчик!

Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"

Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.

Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!

Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.

За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:

"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."

В одеській школі учні пишуть твір на тему "Якби я мав мільйон, на що б я його витратив?". Коли до кінця уроку залишається десять хвилин, Моня Рабинович підіймає руку. Вчителька запитує:

— Моню, що ти хочеш?

— Розо Марківно, а можна додати ще сто тисяч?