Анекдоти на тему "Гроші"

— Будь другом, порадь мені, на кому одружуватись: на багатій сорокарічній вдові чи на молоденькій дівчині, бідній, без посагу, але я її люблю?

— Звичайно, на дівчині, адже найважливіше на світі — любов. До речі, а хто та вдовиця? Де вона мешкає?

Відчуваючи, що настають його останні дні, старий єврей зібрав усіх своїх синів. Він уважно оглянув кожного, а відтак почав поволі говорити.

— Діти мої! Я відчуваю, що година моя вже близько. Я не хочу відходити на той світ, залишивши тут незавершені питання, інакше вони будуть мучити мене. Тому слухайте, що я кажу, й уважно все записуйте. Вся надія на вас.

— Кажи, батьку, — твердо сказав старший син. — Ми тебе не підведемо.

— Мойша Кацман винен мені п’ять тисяч.

— Не хвилюйся, батьку. Мойша живе через два будинки, ми доконче стягнемо з нього ці гроші.

— Ізя Фішман винен мені шість тисяч.

— Він тепер поїхав в Одесу, але нічого, ми поїдемо до нього й вернемо гроші.

— Лазар Рабинович винен мені вісім тисяч.

— Він тепер лаштується в Ізраїль, але нічого, ми встигнемо його перехопити до від’їзду.

— І найголовніше, сини! — Старий єврей підвівся на ліжку, його очі виблискували. — Я винен Фімі Зільберштейну десять тисяч!

— Мерщій принесіть воду й ліки! – Закричав старший син. – Тато щойно впав у забуття й почав марити!

Американець приходить до адвоката й просить поради.

— Мій сусід винен мені п’ятсот доларів і не віддає. Чи можу я якось відсудити ці гроші?

— Можете, але для цього потрібні письмові докази, що він вам винен ці гроші. Ви маєте такі докази?

— Ні, не маю. Він позичив у мене просто так.

— Тоді напишіть йому листа, й зажадайте, щоб він негайно повернув вам тисячу доларів.

— Але він мені винен лише п’ятсот!

— Саме так він і відповість. І це буде письмовий доказ.

Рабинович їде на заробітки й приходить до синагоги:

— Ребе, я тут накопичив невеличку суму — п’ятдесят тисяч доларів. Поклав би їх на депозит, але банк може збанкрутувати. Залишати вдома страшно: квартиру можуть пограбувати. То чи можна я вам їх віддам на зберігання?

— Так, можна. Я й свідків покличу... Мойшо, Хаїме, Ізю! Будете свідками. Цей поважний чоловік залишає мені гроші на зберігання. Я при вас їх перераховую й кладу до сейфа. Рабиновичу! Їдьте з богом і не хвилюйтесь!

За рік Рабинович повертається, приходить до синагоги:

— Ребе, я хотів би забрати свої гроші.

— Які гроші?

— Ну ті п’ятдесят тисяч, які я вам залишав рік тому на зберігання.

— Ви мені? Ви нічого не плутаєте?

— Та ні, ось же свідки...

— Мойшо, Хаїме, Ізю! Цей чоловік каже, що він мені залишав якісь гроші на зберігання!

— Та нічого він не залишав! Це пройдисвіт, і ми його вперше бачимо!

Рабинович розуміє, що його жорстоко обманули, й іде геть. Раптом рабин його окликає:

— Заберіть ваші гроші. От п’ятдесят тисяч, от відсотки, що набігли за рік...

— Ребе, дякую! Але навіщо тоді був цей спектакль?

— Це щоб ви побачили, з якими покидьками мені доводиться працювати!