Анекдоти на тему "Гроші"

Телефонують на біржу праці з будівельної контори:

— Нам потрібний маляр.

— Малярів немає, є гінеколог.

— Та нам взагалі маляр потрібний...

— Ну, він і малярем може, йому просто дуже грошей треба.

Узяли того гінеколога на роботу, а за день знову телефонують:

— Пришліть нам, будь ласка, ще двох гінекологів.

— А навіщо вам ще двоє?

— Та розумієте, ми вчора прийшли на об’єкт, а двері зачинені, то нам ваш гінеколог за дві години всю квартиру через замкову щілину шпалерами обклеїв.

Пішов якось хіппі на роботу — водієм тролейбуса.

От пасажири їдуть, а він їм і оголошує:

— Піпл, проклоцайте ваші тікети! Непроклоцаний тікет — це стрьомно. Це зменшує ваш прайс на три юкси і веде до гнилого базару. А проклоцаний тікет — кльова відмаза від ментів, контри та іншого стрьому.

Китайський лікар не міг знайти роботу в американських лікарнях, тому вирішив відкрити свою невеличку приватну клініку.

При вході він прилаштував рекламний плакат із надписом: "Лікування за 20$: ми повернемо вам 100$, якщо хвороба не зникне".

Американський юрист вирішив, що це непогана можливість заробити 100 доларів, і зайшов у клініку. Юрист:

— Я не відчуваю смаку.

— Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту.

— Тьху! Це ж керосин!

— Вітаю, ваше відчуття смаку повернулось. З вас 20 доларів.

Роздратований юрист розплатився, але повернувся за два дні, щоби отримати свої гроші знову.

— Я втратив пам’ять. Нічого не можу згадати.

— Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту.

— (невдоволено) Це ж керосин. Ви вже давали його мені, коли я приходив минулого разу.

— Вітаю, ваша пам’ять повернулась. З вас 20 доларів.

Розлючений юрист віддав лікарю гроші, але знову повернувся за тиждень, щоби спробувати отримати 100 доларів.

— Я геть зіпсував собі зір. Майже нічого не бачу.

— На жаль, я не маю ліків від цієї хвороби. Ось, візьміть ваші 100 доларів.

— (втупившись у банкноту) Але ж це 20 доларів, а не 100!

— Вітаю, ваш зір покращився. З вас 20 доларів.

— Рабиновичу, — кричить Абрам, — я передумав і в Ізраїль не поїду, залишаюсь в Одесі.

— Ти що, божевільний?! Уже документи зібрали, гроші перерахували, квитки на теплохід купили! Чому ти не поїдеш?

— Там плюс 40 у затінку!

— Абраме, а ти не ходи в затінок!

Абрам і Сара повертаються з базару. Спекотно, купа покупок. Вирішили взяти таксі. Під’їздять до дому. Сара вилізає з пакетами з машини, Абрам розплачується.

Таксист:

— Із вас 46 гривень.

Абрам дає півсотні.

Таксист:

— Спасибі.

Абрам сидить, чекає. Таксист бачить, що Абрам не вилазить, й обертається:

— Перепрошую, але я не маю здачі!

— Хм, ну, нічого страшного... Саро, залізай назад!

Сара втискається назад у машину з купою пакунків.

Абрам — таксисту:

—... нічого страшного... Давай тоді ще два круги навколо дому.